НАЙОМ

НАЙО́М, найму, ч. Дія за знач. найма́ти, найня́ти і найма́тися, найня́тися. Спеціальною постановою ЦВК і Раднаркому, що вийшла в липні 1922 р., були визнані недійсними всі кабальні умови на оренду землі, найом батраків (Іст. УРСР, II, 1957, 238); // Робота або служба, на яку можна найнятися. Цієї весни валка підбиралася переважно з молоді, свіжої, міцноногої, настроєної іти хоч до моря в пошуках кращого найму (Гончар, Таврія, 1952, 8).

По ві́льному на́йму — на цивільну службу в військових установах. — Вас, звичайно, демобілізують, але ж ви можете залишитися в редакції по вільному найму (Кучер, Голод, 1961, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 98.