НАЗБРОЇТИСЯ

НАЗБРО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док., діал. Озброїтися. Незабаром два брати, назброївшись, потягли степом на страшного ворога (Мирний, IV, 1955, 12); // перен. Набути, здобути які-небудь знання, навики і т. ін. — Ви молоді, це звертаюся до вас! Перше, ніж виступити на шлях життя, перше, ніж назбро ітися усяким знаттям, нахиліться до самого дна душі, витягніть те маленьке залякане і затоптане я, придивіться до його оригінальних сил та й розвивайте тільки їх (Дн. Чайка, Тв., 1960, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 89.