НАЖИВАТИСЯ

НАЖИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАЖИ́ТИСЯ. иву́ся, иве́шся, док.

1. Збагачуватися легким, нетрудовим шляхом; одержувати прибуток; багатіти. — Усе життя батько його [куркуля], як павук, кров із нас пив. А зараз син його на нашому горі наживається (Головко, II, 1957, 495); Місто заростало бур’яном, в ньому наживався якийсь американець Гоуен (Кучер, Дорога.., 1958, 114); Кравченко розповідав про всякі плутні, хто кого обдурив, хто нажився (Мирний, III, 1954, 330); Карпо Адамович улаштував сина на квартиру до якоїсь сварливої, скупої хазяйки, яка брала учнів до себе з єдиною метою нажитися за їх рахунок (Життя К.-Карого, 1957, 10).

2. тільки док., розм. Багато, довго прожити: досхочу, добре пожити. — Ти нажилася з милим, Ганно! А я пішла заміж за нелюба і не зазнаю такого щастя, як тобі судилося… (Н.-Лев., І, 1956, 96); — Чого ви налякались? Що про смерть нагадали? Ну, то що? Вже ж нам з вами й час: нажились уже! (Григ., Вибр., 1959, 314).

3. тільки недок. Пас. до нажива́ти. Василь пригадав слова Кабанцеві і пойняв йому віри, .. що хазяйство не зразу приходе [приходить], а наживається довгими роками (Мирний, IV, 1955, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 86.

Нажива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. нажи́тися, живу́ся, ве́шся, гл. Достаточно проживать, прожить. А тяжче-важче молоденькій не нажившись помірати. Чуб. V. 146. Тепереньки, думаю, наші дівчата наживуться без моєї пані. МВ. (О. 1862. III. 56).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 488.