НАЖАРЮВАТИ

НАЖА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЖА́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Жарячи, приготовляти яку-небудь кількість чогось. [Дремлюга:] Ходім краще обідати. Моя Надія таких коропів нажарила… (Корн., II, 1955, 297); Нажарила Катерина яєшні, достала з погреба солоних огірків та баклажанів (Шиян, Переможці, 1950. 36).

2. Нагрівати що-небудь до дуже високої температури; сильно нагрівати, розжарювати. В його [О. М. Лодигіна] лампі струм нажарював тонкий стержень.., який містився під скляним ковпаком (Наука.., 2, 1958, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 85.

Нажа́рювати, рюю, єш, сов. в. нажа́рити, рю, риш, гл. Нажаривать, нажарить; напаливать, напалить. От нажарили дванадцять биків. Рудч. Ск. II. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 487.