НАБРОЇТИ
Значення наброїти це
НАБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., розм. Наробити чогось неприємного, шкоди; нашкодити. Як залицявся [Хапко] до Пушкаренкової Метрі, то у два тижні такого наброїв, набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Вовчок, Вибр., 1937, 297); Дощ таки наброїв нам: ціла верства снопів підмокла (Кач., II, 1958, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 20.
Набро́їти, ро́ю, їш, гл. Накуралесить, надѣлать глупостей. Тепер же на мене звертає, сама наброївши біди. Котл. Ен. VI. 13.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 465.
наброїти Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| nabrat | наброиты |
наброїти Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| nabroity | nabroity | nabroyity |
наброїти Рід - дієслово, доконаний вид
наброїти Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | наброю | наброїмо |
| 2 особа | наброїш | наброїте |
| 3 особа | наброїть | наброять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | наброїв | наброїли |
| Жіночий рід | наброїла | |
| Середній рід | наброїло | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | наброймо | |
| 2 особа | наброй | набройте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | наброївши |
наброїти Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |