МІНИТИСЯ

МІНИ́ТИСЯ, міню́ся, мі́нишся, недок.

1. Те саме, що міня́тися 3. Люта посуха не держить все літо, Люта зима не на рік, Міниться все, і — надійся і віруй: Горе тяжке не на вік (Дн. Чайка, Тв., 1960, 325); Його погляд увесь час мінився: очі то округлялись, то звужувались (Збан., Малин. дзвін, 1958, 147).

◊ Міни́тися на обли́ччі (в обли́ччі, на лиці́, в лиці́, на виду́) — набирати іншого вигляду, іншого виразу обличчя (під впливом переживання, хвороби і т. ін.). Ростислав мінився на обличчі, рука м’яла поли кафтана (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 506); В лиці міниться [Настя], здригається, труситься (Вовчок, І, 1955, 270).

2. Втрачати самовладання під впливом якихось переживань. Андрій аж мінився, так сердивсь (Коцюб., II, 1955, 39); — Ти, каже, — не хвилюйся і з заздрощів не мінись: їстимемо разом! (Вишня, II, 1956, 181); Мама просто мінилася від щастя (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 123).

3. Затемнюватися на короткий час; меркнути. Хай ніколи, ніде не збувається все, Що у снах зачарованих сниться, Хай у прірву мене життя вихром знесе, — Знаю: сонце на хвильку міниться (Граб., І, 1959, 382); Хуга починалася.. Мінився місяць, ховаючись у сніговій імлі (Трубл., Лахтак, 1953, 75).

4. чим. Сяяти різними тонами, кольорами; переливатися, грати (див. гра́ти²7). Стерла [жінка панотця] з повіків сльозу, що мінилася проти сонця красками веселки (Март., Тв., 1954, 461); Сніг мінився синюватими відблисками (Собко, Стадіон, 1954, 239); // без додатка. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу… (Коцюб., І, 1955, 148); Вечоріло. Радужно мінились віковічні на горах сніги (Забіла, Промені, 1951, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 740.

Міни́тися, ню́ся, нишся, гл.

1) Измѣняться, перемѣняться. День минав мінивсь на вечір. МВ. (О. 1862. І. 82). Тут я став мінитися… вже в мене (вовкулаки) і шкура вовча виросла. Грин. І. 46. Ой має воно (серце) чого ся мінити. Чуб. Голова болить, аж світ мені міниться. Лебед. у. Сердиться, аж міниться. Ном. № 14262. Аж іскри з очей скакнули, на лиці міниться. МВ. (О. 1862. III. 53).

2) Затмѣваться, меркнуть. Міниться сонце, місяць. Як сонце міниться, — не можна на його дивитись: очі болітимуть. Мнж. 155. Ой учора ізвечора, як місяць мінився, ішов Яким до вдівоньки, а сусід дивився. Н. п. Мов сонечко праведне тоді мінилося. Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 431.