ЛІЧИЛКА

ЛІЧИ́ЛКА, и, ж., розм. Віршик із лічбою в дитячій грі. Він [дитячий фольклор] представлений такими жанрами, як колискові пісні, ..небилиці, скоромовки, дражнилки, лічилки (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 123); // Гра, в якій використовується такий віршик.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 533.

Лічи́лка, ки, ж. Во время игры въ кузьмірки дѣти становятся рядомъ или въ кружокъ, а одинъ выходить изъ ряда и, указывая пальцемъ на каждаго, начинаетъ считать (лічити), произнося при этомъ по слову изъ особыхъ фразъ, которыя и называются лічилками. На кого упадетъ послѣднее слово, тотъ выходить. Лічилки, як у кузьмерки граються: а) Одіян, другіян, тройцан, царіцан, падан, ладан, сукман, дукман, дівен, дикса. б) Бігла вода з винограду до самого спадку, нема попа, нема дяка, не буде й порядку. Чорненькі боти пішли до роботи в красній китайці… Прикусіте пальці! Ив. 49 — 51.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 372.

лічи́лка (зменшено-пестливе — лічи́лочка) — віршик із лічбою в дитячій грі; сама гра, в якій вико­ристовується такий віршик. Коли­санки, небилиці, скоромовки, дражнилки, лічилки — жанри дитячого фольклору.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 340.