ЛІТОПИСНИЙ

ЛІТОПИ́СНИЙ, а, е. Стос. до літопису (у 1 знач.). Коли хочете знати [про уманську різню], читайте самі ту літописну скрижаль, залиту кров’ю (Стор., І, 1957, 164); Галицько-Волинський літопис вміщений у так званому Іпатіївському літописному списку XV ст. (Іст. УРСР, І, 1953, 113); // Який міститься у літопису, відомості про який є в літопису. Перегортаєм літописні дати, Перевертаєм давнини пласти (Дор., Тобі, народе.., 1959, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 531.

Літопи́сний, а, е. Лѣтописный. Читаючи про ту незгоду літописню скрижалю, написану сльозами і кров’ю. Стор. МПр. 64.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 372.