ЛІНІЙКА

ЛІ́НІЙКА, и, ж. Зменш. до лі́нія 1, 2. Люди [з літака] ляльками робляться, стрункими вузенькими лінійками простягаються вулиці (Вишня, І, 1956, 208).

ЛІНІ́ЙКА¹, и, ж.

1. Пряма риска на папері, дошці тощо, яка допомагає писати рівними рядками. Літера "а" вже вилазить у неї за лінійки (Ів., Таємниця, 1959, 18); Рука шпарко бігла по лінійках сторінок, слова вишиковувалися стрункими шеренгами (Смолич, II, 1958, 99); На папері, Де — ніби рельси у незнану даль — По п’ять рядів ідуть лінійки нотні, Німі і чорні знаки виступають (Рильський, II, 1960, 92).

2. Планка для креслення прямих ліній. Низькопоклонство [на службі], .. слугування перед старшими, — то перо підчинити, то поспішитися лінійку подати (Мирний, І, 1954, 155); І лінійки, і пенали — В нас таких речей немало! (Бойко, Ростіть.., 1959, 57); // Обчислювальний, вимірювальний інструмент різної форми. На лінійці зроблені поділки на міліметри. Отже, лінійка являє собою теж вимірювальний інструмент (Стол.-буд. справа, 1957, 94); Лекальні лінійки.. використовують для виявлення відхилення виробів від прямолінійності (Слюс. справа, 1957, 121); Тані здавалось, що хомутик на вимірювальній лінійці, яка відраховувала міліметри, сьогодні повзе вниз нестерпно повільно (Донч., VI, 1957, 163); // тільки мн., перен., дорев. Удари планкою по руці як засіб покарання у старій школі. [Недоросток:] Коли б оце тобі вліпив в долоню з десяток лінійок, як, бувало, наш дяк сипле, тоді б у голові в тебе швидше колеса повертались… (Вас., III, 1960, 92).

Під ліні́йку — за допомогою лінійки, рівно. Різати папір і картон ножем рекомендується.. під металеву лінійку (Гурток "Умілі руки..", 1955, 22).

3. Одна з доріжок всередині піонерського табора, що ділить його на прямокутники — квартали. Звуться вони [доріжки] не алеями, а лінійками (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 72); Піонери спали.. На лінійці, на волейбольних і баскетбольних майданчиках порожньо (Собко, Звич. життя, 1957, 131).

4. Стрій в одну шеренгу; // Збір учнів, піонерів, які стоять у шеренгах. Київські піонери провели біля пам’ятника Іллічу урочисту лінійку (Рад. Укр., 23.IV 1961, 4); Школа шикувалась на урочисту лінійку (Збан., Курил. о-ви, 1963, 113).

ЛІНІ́ЙКА², и, ж. Старовинний кінний екіпаж на багато місць, у якому сидять боком до напряму руху. Привезли Вересая ввечері додому на панській лінійці (Бурл., О. Вересай, 1959, 36); // Легкий візок такого ж типу. — Тобі який транспорт треба? Лінійку запрягти? (Тют., Вир, 1964, 193); З кабінету пішов до стайні, запріг у лінійку булану Стрілку.. й помчав у поле (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 517.