ЛОЖЕЧНИК

ЛО́ЖЕЧНИК, а, ч. Футляр для ложки, який носили за поясом запорожці. Підперізувались вони шкуряним поясом і прив’язували до його гаман, .. швайку — часом налагодить збрую, і ложечник з ложкою (Стор., І, 1957, 267).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 540.

Ложе́чник, ка, м.

1) Ложечный мастеръ.

2) Футляръ для ложки, носившійся запорожцами у пояса. Підперезувались вони шкуратяним поясом і прив’язували до його гаман… з кресалом і губкою, швайку, — часом налагодить збрую і ложечник з ложкою. Стор. II. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 374.