ЛОВИТИСЯ

ЛОВИ́ТИСЯ, ло́виться; мн. ло́вляться; недок.

1. Потрапляти на гачок, у пастку тощо (про рибу, звірів тощо). Хоч лопни, а риба не ловиться (Номис, 1864, № 13517); [Петро:] А що, діду, рої ловляться? (Мирний, IV, 1955, 143); Взяли з собою всі рибальські снасті, Щоб риба нам ловилась в різній масті (Мал., Звенигора, 1959, 295).

На гачо́к лови́тися див. гачо́к; Отака́ (от така́) лови́сь — вигук, що вживається для вираження здивування. — Отака ловись! — каже голова. — Був Чіпка, а став Никихвор Іванович… Що то значить гроші! (Мирний, І, 1949, 377); Глянули на мене сірі очі.. Тільки очі — от така ловись! — Очі не хлопчачі, а дівочі (Вирган, В розп. літа, 1959, 1962).

2. за що, чого і без додатка. Хапатися, триматися за що-небудь. Олена піднесла обі долоні вгору й ловилася за вуха й за чоло (Март., Тв., 1954, 123); Великими руками ловилися [люди] землі (Стеф., І, 1949, 105).

3. перен. Сприйматися. Його слова ловились у польоті і подавалися з уст до уст (Фр., VI, 1951, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 538.

Лови́тися, влю́ся, вишся, гл.

1) Ловиться. Лови рибку, як ловиться. Ном. № 5920. Оттака́ ловись! оттака ловися! Вотъ те на! Вотъ такъ исторія! Этакая бѣда! За Правду б’ють, за брехню віри не дають. Оттака ловися! О. 1861. III. 100.

2) Соединяться, сходиться. Задньою стороною притикає побій ( = криша) до осьмірки, де ловиться (сходиться) з такими ж побоями, поставленими на сусідніх крилах (у церковній будівлі). Шух. І. 118.

3) О молокѣ: створаживаться. Шух. І. 213.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 374.