ЛИТВИНИ

ЛИТВИ́НИ, ів, мн. (одн. литви́н, а́, ч.; литвинка, и, ж.), заст.

1. Литовці. Воєвода хмурого вигляду литвин, з довгими, вже посивілими вусами (Коч., П’єси, 1951, 131).

2. Поліщуки. На українських заводах з’явились безщасні поліщуки, чи, як звуть їх на Україні, литвини (Н.-Лев., II, 1956, 95); Артем уже знав, що є тартаки такі великі в місті, а ліс туди плотами по Дніпру литвини сплавляють (Головко, II, 1957, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 494.

литви́ни (одн. ч. литви́н, ж. лит­ви́нка) —

1) стара назва литовців;

2) стара назва поліщуків. На укра­їнських заводах з’явились безщасні поліщуки, чи, як звуть їх на Україні, литвини (І. Нечуй-Левицький);

3) стара назва білорусів.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 335.