КОЦЮБА
Значення коцюба це
КОЦЮБА́, и, ж.
1. Знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим і загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга.— В коцюби два кінці: один по мені, другий по вас (Н.-Лев., II, 1956, 290); Гриць з тихим усміхом дивиться в огонь, держачи в руках коцюбу (Фр., III, 1950, 280); Дружина коцюбою з печі вигрібає присок (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 678).
◊ Бий його́ (тебе́ і т. ін.) коцюба́! див. би́ти; Ні бо́гові сві́чка, ні чо́ртові коцюба́ див. бог; Но́са (носо́чка) й коцюбо́ю не діста́ти (не діста́неш) — дуже чванливий, гордий. Вона.. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Вовчок, VI, 1956, 293).
2. техн. Довгий металевий прут, розплесканий на кінці у вигляді ложки для розмішування розтопленої сталі, чавуну в печі. Він же [сталевар] бере коцюбу у руки, Знову став при вогні (Шпорта, Запоріжці, 1952, 40); З молотками й коцюбами здружені, зміни йдуть до печей (Рудь, Дон. зорі, 1958, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 314.
Коцюба, би, ж.
1) Кочерга. Мовчи, суко, чорт з тобою! ось я тебе коцюбою! Чуб.
2) Названіе вола съ выступающими впередъ и расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ загнуты наружу. КС. 1898. VII. 45.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 295.
коцюба́ (зменшене — коцю́бка) — знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга; до коцюби ставилися з пошаною, її не можна кидати, а слід ставити; разом з тим атрибут нечистої сили, на ній верхи відьма відправляється на Лису гору; верхи на ній їздили хлопці, коли фали з коржем на святі Калити; виступала також предметом покарання, тому жартують: «Побий тебе коцюба і чесний макогін!». Мовчи, бабо, чорт з тобою! Ось я тебе коцюбою (П. Чубинський); В коцюби два кінці: один по мені, другий по вас (І. Нечуй-Левицький); фразеологізм: но́са й коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́не — хтось надмірно чваниться, пишається.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 312.
коцюба Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| Kotsyuba | коцюба |
коцюба Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| kotsiuba | kotsiuba | kotsyuba |
коцюба Рід - іменник, жіночий рід, неістота
коцюба Словоформи слова
| Називний | коцюба | коцюби |
| Родовий | коцюби | коцюб |
| Давальний | коцюбі | коцюбам |
| Знахідний | коцюбу | коцюби |
| Орудний | коцюбою | коцюбами |
| Місцевий | на/у коцюбі | на/у коцюбах |
| Кличний | коцюбо | коцюби |
коцюба Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 3 | 3 |
коцюба в англійській розкладці - rjw.,f
Цитати української літератури з використанням слова коцюба
"Остап Коцюба стояв, прихилившись до стовбура, і зосереджено розглядав полотняну стрічку."Рутківський Володимир Григорович - Джури козака Швайки
"Коцюба був невеличкий сухий сивий дідок з добрими ясними очима."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Поміж ворогами
"29 Коцюба — знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим і загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга."Харчук Борис Микитович - Планетник
"Бий тебе коцюба! На двадцять років помолодшала"Нечуй-Левицький Іван Семенович - На кожум’яках
"Хведор, засміявшись. — Недурно той бідний чоловік її так щулився в закутку! А вона перед самим його носом брик, брик! скіць! скіць! Бий її коцюба! кидає тими ногами, як дика коза, тільки патли тріпаються… Всі засміялись, окрім Яся."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Причепа
"– Ой, Свириде, не баріться, та додому поспішайтесь! Чи забули, що Гапка у ярмарку новий собі макогін купила; та такий, як з заліза… І коцюба в її справна… Ой, не баріться…"Вовчок Марко - Чортова пригода
"Ну та й німфи! Ще й з цапом в додачу! Оце попавсь з бухти-барахти та з доброго дива! Бий вас коцюба! Де ви взялись на моє лихо?»"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Київські прохачі