КНИШ
Значення книш це
КНИШ, а, ч. Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією. Поки бабу ся спече книші, а у дідуся не буде душі (Номис, 1864, № 5677); Де ти бродиш, моя доле? Не докличусь я тебе, Чи в будинках із панами Їси ласощі й книші? (Пісні та романси.., II, 1956, 14); Його прозивали Книшем, бо вижебрав не один книш (Март., Тв., 1954, 374); Жила вона з городів, а напередодні свят пекла книші й бублики та продавала біля церкви (Тулуб, Людолови, І, 1957, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 198.
Книш, ша́, м.
1) Родъ хлѣба съ завороченными внутрь краями и смазаннаго свинымъ саломъ или коноплянымъ масломъ. Чуб. VII. 444. Повна піч паляниць, посередині книш. Ном. У гуцуловъ въ книш кладется смѣсь изъ варенаго картофеля, овечьяго сыру, смѣшаннаго съ петрушкою, чеснокомъ и пр., а сверху масло или солонина. Шух. І. 143.
2) Пренебрежительное прозвище священниковъ и дьячковъ.
3) Камковый верхъ мѣховой шапки галицкаго міщанина, выдающійся надъ опушкой въ формѣ книша. Гол. Од. 18.
4) мн. Родъ вышивокъ на рубахѣ. Чуб. VII. 427. Ум. Книшик.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 257.
книш (мн. книші́) —
1) вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією; у гуцулів усередину кладеться суміш з вареної картоплі, овечого сиру, змішаного з петрушкою, часником та ін., а зверху — масло або солонину; не лише ознака ситості, а й традиційний об’єкт кепкування, іронії, тому кажуть: «Книш — не пиріг», «Не того тіста книш», «От тобі, Ґандзю, книш!», «Кому книш, а кому шиш!», «Ми вас, книші, поважаємо, як є у віщо, то вмочаємо, а ні у віщо — вибачаємо й без цього поїдаємо»; обрядовий книш (особливу паляницю із загнутими догори і придавленими до середини краями) робили у старі часи перев. на поминки, на Багату та Голодну кутю. Поки бабуся спече книші, у дідуся не буде душі (М. Номис); Де ти бродишмоя доле? Не докличусь я тебе… Чи в будинках із панами їси ласощі й книші? (пісня);
2) тільки книші́ — рід народної вишивки на сорочці.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 293.
книш Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
book | кныш |
книш Транслітерація слова
Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
knysh | knysh | knysh |
книш Рід - іменник, чоловічий рід, неістота
книш Словоформи слова
Називний | книш | книші |
Родовий | книша | книшів |
Давальний | книшеві, книшу | книшам |
Знахідний | книш | книші |
Орудний | книшем | книшами |
Місцевий | на/у книші, книшу, книшеві | на/у книшах |
Кличний | книшу | книші |
книш Кількість літер у слові
Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
4 | 1 | 3 |
книш в англійській розкладці - rybi
Цитати української літератури з використанням слова книш
"Бiля озерця Книш поклав лом на землю, роззув чоботи, забрiв по колiна у воду й почав друшляком збирати щось з поверхнi озерця i струшувати у вiдро"Нестайко В - Тореадори з Васюкiвки
"Озвався у куточку Книш."Глібов Леонід Іванович - Паляниця й Книш
"На сьогоднi досить, — Книш глянув на годинник. — А то я на аеродром запiзнюсь"Нестайко Всеволод Зіновійович - Тореадори з Васюківки (2-га редакція)
"Приходили звідтіля місяців зо два до сього братчики Голка та Книш, щоб товариство підмовляти переходити за Буг до турків"Кащенко Адріан Феофанович - Зруйноване гніздо
"— Так он як? — здивувався Книш"Мирний Панас - Повія
"У мене є в Умані — до Умані ближче нам, як до Острога, — знакомий піп, Юрко Книш, гарний чоловік, і гарно співає"Чайковський Андрій Якович - Сагайдачний
"Книш одразу побіг до літака."Нестайко Всеволод Зіновійович - Тореадори з Васюківки
"Знав я і таких, що в живії очі тобі бреше, як шовком шиє – хоч би моргнув, вражий син! Та Свирид Костомаха не того тіста книш"Вовчок Марко - Чортова пригода
"І — Чи не правду пак каже Книш? — зауважив другий."Старицький Михайло Петрович - Облога Буші
"А на столі під настільником жито та всіляка пашня, а зверху з одного кінця калач білий з плетінкою, а з другого книш круглий з кружечком зробленим квартою, з якої п’ють воду."Самчук Улас Олексійович - Волинь