КАСА

КА́СА, и, ж.

1. Спеціальна скринька або сейф для зберігання грошей, цінних паперів; скарбниця. У багатих злото в касі (Фр., XIII, 1954, 181); Він пробирався у хату, виносив звідти залізну касу з золотими талерами (Вільде, Троянди.., 1961, 287).

2. Окремий відділ в установі, на підприємстві тощо для приймання, зберігання й видачі грошей, продажу — квитків і т. ін., а також приміщення цього відділу. В касі не можу взяти грошей, бо з порожнього не наллєш (Коцюб., III, 1956, 163); Я знайшов касу й постукав у віконечко, але воно не відчинялось (Сміл., Сашко, 1957, 154); Кам’яними східцями Шелест спускається вниз, до станції вузькоколійки. Він бере в касі квитка (Донч., II, 1956, 190).

3. Назва кредитної установи, організації. Каса взаємодопомоги.

Оща́дна ка́са — установа, куди вносять гроші для зберігання. Він мав п’ять тисяч ринських в ощадній касі (Фр., VI, 1951, 236).

4. Грошова наявність (установи, підприємства, особи тощо). Він заломив таку суму, що вся моя подорожня каса зникала в ній незначною часткою (Л. Укр., III, 1952, 742); Переляканий шинкар надаремно сіпав до себе тремтячими руками ящик з касою (Кол., Терен.., 1959, 62).

5. друк. Скринька, поділена на комірки, по яких розкладено друкарський шрифт за абеткою. А в друкарні — льох. Лампи ледве блимають угорі над касами (Еллан, II, 1958, 43); Коли прибула з Стрятина друкарня Балабанів, він так захопився нею, що сам.. розташовував преси, складальні каси, сортував шрифти й кліше (Тулуб, Людолови, І, 1957, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 114.

Каса, си, ж. Касса.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 224.