ЖИРНИЙ

ЖИ́РНИЙ, а, е.

1. З великою кількістю жиру (див. жир¹). Жирна баранина парувала поруч на дошці, а Горпина різала її (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140); // Замазаний, забруднений жиром; масний. Жирне волосся; // у знач. ім. жи́рне, ного, с. Їжа з великою кількістю жиру. Він умів добре й з смаком поїсти і їв не все підряд, а в певній послідовності.. Взагалі жирного поменше (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 157).

2. Товстий, гладкий, відгодований (про людей, тварин або частини їх тіла). І щиро куманька свого Карасиками шанувала [Щука], А кіт і не цуравсь сього, Бо жирная мишва вже приїдаться стала (Гл., Вибр., 1957, 141); Мухи роєм носилися над його жирним лицем (Мирний, І, 1954, 292); Всякі ноги — довгі і дебелі, Стрункі й м’язисті, жирні і худі — Проходили повз нього на панелі (Бажан, Роки, 1957, 189); // перен., розм,, рідко. З великою кількістю соку (про рослини); соковитий. Низьке місце, де протікала повесні вода, поросло.. жирною травою (Мирний, І, 1954, 248).

3. перен. З великим вмістом якоїсь речовини. Жирною крейдою на ній [дошці] було витаврувано: «С. Левченко злісний бракороб бригади штампів» (Собко, Любов, 1935, 14); Жирні глини (з вмістом глинистих частинок понад 60 %) для спорудження тіла греблі застосовують тільки в разі крайньої потреби (Довідник сіль. будівельника, 1956, 38); // З великим вмістом поживних речовин. Жирна земля.

4. перен. З товстими лініями. Жирний шрифт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 531.

Жи́рний, а, е. Откормленный, жирный. Диво, що жирний бик до роботи привик Волын. г., Ум. Жирне́нький.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 485.