ДУРНУВАТИ
Значення дурнувати це
Дурнува́ти, ну́ю, єш, гл.
1) Дурачиться, шалить. Люде до божого дому йдуть, а ми дурнуємо та пустуємо. Харьк.
2) Быть безъ употребленія. Яке любе місце, та й дурнує: віддали б кому на ґрунт. Камен. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 458.
дурнувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| ternuvate | дурнувати |
дурнувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| durnuvaty | durnuvaty | durnuvaty |
дурнувати Рід - дієслово, недоконаний вид
дурнувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дурную | дурнуємо |
| 2 особа | дурнуєш | дурнуєте |
| 3 особа | дурнує | дурнують |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дурнуватиму | дурнуватимемо |
| 2 особа | дурнуватимеш | дурнуватимете |
| 3 особа | дурнуватиме | дурнуватимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | дурнував | дурнували |
| Жіночий рід | дурнувала | |
| Середній рід | дурнувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дурнуймо | |
| 2 особа | дурнуй | дурнуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | дурнуючи | |
| Минулий час | дурнувавши |
дурнувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 4 | 5 |