ГІРЧИЧНИЙ

ГІРЧИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до гірчи́ця. Гірчичний корінь; // Який паразитує на гірчиці. На півдні зустрічається також гірчичний клоп (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 276); // Вигот. з гірчиці. Олія крамбе нагадує гірчичну (Ол. та ефір. культ., 1956, 336); Оселедці в гірчичному соусі відрізняються від маринованих тим, що до складу маринадної заливки, крім солі, цукру, оцту і прянощів, входить ще гірчиця (Укр. страви, 1957, 71).

2. Кольору гірчиці (у 2 знач.); темно-жовтий. На порозі став, обтрушуючись від снігу, ще один відвідувач, присадкуватий, чорнявий, з сердитим обличчям гірчичного кольору (Гончар, II, 1954, 64).

∆ Гірчи́чний газ — безбарвна масляниста отруйна речовина; іприт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 77.

Гірчичний, а, е. Горчичный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 286.