ГІРЧИТИ
Значення гірчити це
ГІРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, недок.
1. перех. Насичувати гіркотою. Повітря гірчить сигара (Ю. Янов., V, 1959, 33); * Образно. Гірчила душу певність, що жоден з мирославських гінців — ні до Січі, ні до царя не дійшов (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 513).
2. тільки 3 ос., неперех. Мати гіркуватий смак, віддавати гірким; // безос. — Не хочу я сигарет. Від них тільки в роті гірчить (Загреб., Європа 45, 1959, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 76.
Гірчити, чу, чиш, гл. Дѣлать, горькимъ, производить горечь. Нехай не гірчить на серці полинь.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 286.
гірчити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| taste bitter | горчить |
гірчити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| hirchyty | hirchyty | hirchyty |
гірчити Рід - дієслово, недоконаний вид
гірчити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | гірчу | гірчимо |
| 2 особа | гірчиш | гірчите |
| 3 особа | гірчить | гірчать |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | гірчитиму | гірчитимемо |
| 2 особа | гірчитимеш | гірчитимете |
| 3 особа | гірчитиме | гірчитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | гірчив | гірчили |
| Жіночий рід | гірчила | |
| Середній рід | гірчило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | гірчімо | |
| 2 особа | гірчи | гірчіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | гірчачи | |
| Минулий час | гірчивши |
гірчити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 7 | 3 | 4 |