ГІРНИК

ГІРНИ́К, а́, ч.

1. Робітник гірничої промисловості. Гірник працює в глибині подоланих шарів, і слава йде по стороні про доблесть шахтарів (Уп., Вірші.., 1957, 75).

2. Гірничий інженер або слухач гірничого учбового закладу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 75.

Гірник, ка, м. Работникъ въ каменоломнѣ. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 286.