ГЛИБШАТИ

ГЛИ́БШАТИ, ає, недок.

1. Ставати глибшим. З хляпанням падає чорне жабуриння обабіч канавки — глибшає русло… (Гончар, Таврія.., 1957, 167); Маленька Субан і циганча Челебі вигрібають з могили каміння і землю, і вона все глибшає й глибшає (Тулуб, Людолови, II, 1957,52).

2. перен. Ставати більшим; поглиблюватися. Журба Христини ширшала, вищала, глибшала… (Мирний, II, 1954, 191); Як горе народне згуртовує всіх! Як зближує, .здружує всіх небезпека! Як глибшає ніжність до друзів своїх!.. (Нех., Хто сіє вітер.., 1959, 247).

3. перен. Ставати темнішим. А вечір глибшає. Рожево-сиза мла Оповиває степ, людські голубить душі, І хмарки плямами розбризканої туші Стають на обрії, подібному до скла (Рильський, І, 1956, 82); Ніч темнішала, глибшала, і тим дужче блищав вогник у вікні (Скл., Помилка, 1933, 140).

4. перен. Ставати змістовнішим, серйознішим. А гарно тут! Так легко в горах дишеш. Такий привабний на вершинах сніг, Що, глянувши, — і сам стаєш чистішим І глибшаєш у помислах своїх (Шер,, Дорога.., 1957, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 84.

Глибшати, шаю, єш, гл. Становиться глубже. Печеря ніби глибшала, темніла, чорніла. Левиц. І. 450.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 289.