ГАРАЗД

ГАРА́ЗД¹, невідм.

1. часто. Уживається для вираження згоди; чудово, нехай буде так; добре. — Гаразд, добре! Усього навезу! — сміється гірко Пилип (Мирний, III, 1954, 8); — Гаразд, гаразд, мовчатиму, коли так хочеш (Л. Укр., III, 1952, 748).

2. присл. Добре, як слід, належним чином. Знаєш гаразд, як твій брат Еней, блукаючи морем Вздовж берегів негостинних, спізнав усю лють і запеклість Серця Юнона (Зеров, Вибр., 1966, 240); Але що це за машини, гаразд не можна було добрати (Донч., І, 1956, 58); // у знач. присудк. сл. Очі Марії сяють радістю. Він розуміє, що все гаразд (Довж., Зач. Десна, 1957, 591).

Раз та (да) гара́зд вив. раз.

ГАРА́ЗД ², у, ч., діал. Щастя, благополуччя. Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю (Сл. Гр.); Сердечне бажаю Вам здоров’я та всякого гаразду (Коцюб., III, 1956, 264); Челканов, Касандров, Грозний і Курило прагнули насамперед до створення зовнішнього, показного гаразду і зовнішніх успіхів (Мик., II, 1957, 495); // Те саме, що гара́зди. По-хазяйському, бачу, зробив молодий, — похвалив Васюта Федора, — і молоду файну вихопив, і господарського гаразду набрався (Цюпа, Назустріч.., 1958, 446).

◊ На гара́зд — на добре, до речі, до ладу. Чи буде це на гаразд? (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 29.

I. Гаразд нар.

1) Ладно, хорошо. «Приходьте сьогодня до мене!» — Гаразд!

2) Хорошо. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивили у Білій Церкві замирив? АД. II. 110. Не журись, каже, дівко, — все гаразд буде. Рудч. Ск. II. 44.

3) Хорошо, достаточно, какъ слѣдуетъ, надлежащимъ образомъ. Не найшов гаразд шляху. Ном. № 667. Сам ти гаразд не тямиш, що робиш. Ком. Р. ІІ. 3. І ви, плебеї-гречкосії, і ви молилися, та вас ніхто не милує. Не вміють вас і помилувать гаразд. Шевч. 609.

4) Счастливо, благополучно. Як усе дома буде гаразд, то може і прийду.

5) Очень. Гаразд таки причарувала і його до себе. Стор. МПр. 70. Ум. Гараздненько. Сонечко гараздненько обитріе. Сим. 201.

II. Гаразд, ду, м.

1) Добро, счастье, благополучіе. Чоловікові мило згадати про давні свої гаразди. Федьк. Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю. Гол. І. 263. Живуть собі люде у добрі та в гаразді.

2) Гаразди = Достатки. Шух. І. 104.

3) На гаразд. Къ добру, кстати. Чи буде це на гаразд?

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 272.