ГАБА

ГАБА́¹, и, ж.

1. заст. Турецьке сукно білого кольору. Ой, із города із Трапезонта [Трапезунда] виступала галера.. Третім цвітом процвітана — Турецькою білою габою покровена (Укр.. думи.., 1955, 39); * Образно. Возьме її [діброву] та й огорне В ризу золотую І сповиє дорогою Білою габою (Шевч., II, 1953, 330); — У порівн. Брезкле обличчя його, вкрите рясним потом, біле, як шмат габи, знов піднялося вгору (Ю. Бедзик, Полки… 1959, 88).

2. перен., поет. Те, що покриває, застилає, оповиває і т. ін.; Покривало. Незабаром сніжна габа вгорнула все — засипала місто, і степ, і сад, і будиночок в саду (Довж., І, 1958, 473); * Образно. Вже вечір темною габою накрив всю землю з краю в край (Сос., Вибр., 1941, 100); *У порівн. А в ліску Кленове листя по піску Лежить багряною габою (Мал., II, 1948, 103).

3. заст. Оторочка, кайма. [Павло:] На голові [у Явдохи] біленька хусточка, з габою, сама чорнява (Кроп., II, 1958, 352); Молодиця відсахнулась від пана, повела тонким плечем, на якому лежало чорне, з габою крило хустки (Стельмах, Хліб.., 1959, 14); * Образно. — Що за пречудове місце, — аж скрикнула Мирослава, вдивляючися в.. навалені в глибині дико пошарпані скали, обведені згори темно-зеленою габою смерекового лісу (Фр., VI, 1951, 25); * У порівн. — Мак.. наче габою внизував округи дашок, перериваючись де-не-де, як порване коралове намисто (Вовчок, І, 1955, 323); // Смуга. Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом (Л. Укр., III, 1952, 224).

ГАБА́², и, ж., діал. Хвиля. Марічку несла ріка, а люди дивились, як крутять нею габи, чули крики й благання і не могли врятувати (Коцюб., II, 1955, 331); Хаща співає зажурено, протяжно, величаво, мов жене широку і довгу габу по зеленому морю (Чендей, Птахи.., 1965, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 7.

Габа, би, ж.

1) Бѣлое сукно турецкое. Ой із города із Трапезонта виступала галера,… турецькою білою габою покровена. АД. І. 208. У Шевченка снѣжная пелена. Возьме її (діброву) та й огорне в ризу золотую і сповиє дорогою білою габою. Шевч. 640.

2) Кайма? Хустка з золотими квітами, з золотою габою. МВ. ІІ. 77. Хустка колись була чорна із габою, тепер стала руда. О. 1862. VIII. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 262.

габа́ — старовинне біле турецьке сукно; у Т. Шевченка символізує снігову пелену: «Возьме її [діброву] та й огорне в ризу золотую і сповиє дорогою білою габою».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 123.