ВОВЧОК

ВОВЧО́К, чка́, ч. 1. (Orobanche L.). Паразитична рослина, що розвивається на коренях інших рослин. Вовчок, відбираючи від рослини поживні речовини і воду у великій кількості, дуже пригнічує рослину, що призводить до втрати врожаю (Захист рослин.., 1952, 367).

2. (Yryllotalpa vulgaris). Комаха з ряду прямокрилих; капустянка. Вовчок — багатоїдний шкідник. Він любить моркву, помідори, капусту, картоплю.. Псує садові та лісові розсадники.. Оселюється вовчок тільки на вологих місцях (Шкідн. поля.., 1949, 24).

3. Невеличкий ссавець з роду гризунів, що впадає в зимову сплячку; соня. У лісі, серед гілок дикої яблуні, причаївся звірок, схожий на невеличку білочку, — вовчок (Наука.., 8, 1967, 43).

4. Пагін, що виростає на старому стовбурі дерева, куща. Часто із сплячих бруньок [плодових дерев] розвиваються дуже сильні.. пагони, або вовчки (Сад. і ягідн., 1957, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 713.

Вовчок, чка, м.

1) Ум. отъ вовк.

2) Названіе собаки. О. 1862. VIII. 18.

3) — муха. Нас. ктирь, Asilus. Вх. Пч. І. 5.

4) Долгоносикъ амбарный, Calandra granaria. Вх. Лем. 400.

5) Личинка майскаго жука. Вх. Лем. 400.

6) Раст. Orobanche ramosa L. ЗЮЗО. І. 130.

7) Сережка на вербѣ. Мнж. 177.

8) Побѣгъ отъ древеснаго корня.

9) Зубъ у лошади, мѣшающій ѣдѣ. Мнж. 177.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 246.