ВОВКІВНЯ

ВОВКІВНЯ́, і́, ж. 1. Вовча яма, пастка для вовків.

2. Вовче лігво. — Тату, там у вовчім яру у вовківні двоє коней збахтажено (Вовчок, VI, 1956, 339).

3. збірн. Вовки. Вовківні такої було, що біда (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 711.

Вовківня, ні, ж.

1) Западня, яма для ловли волковъ. Грин. II. 238.

2) Волчье логовище. Вх. Зн. 8.

3) Иронично: холодное жилье.

4) Множество волковъ. Вовківні такої було, що біда. Там таке звірно завелось, що й ходить страшно. Екатер. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 245.