ВНУТРІШНІЙ

ВНУ́ТРІШНІЙ, я, є. 1. Який є, міститься в середині чого-небудь; протилежне зовнішній. Приходить раб з внутрішніх дверей (Л. Укр., II, 1951, 394); Все збирався [Саїд] якось зайти, оглянути багатовікові написи, висічені на внутрішніх колонах мечеті (Ле, Міжгір’я, 1953, 73); // Обернений у середину чогось. Іван Кіндратович Степ запропонував новий пристрій для розточки внутрішньої стрічкової різьби (Ткач, Арена, 1960, 34).

2. Який стосується психічної діяльності людини, відбувається в психіці людини. Обличчя дівчини, бліде й делікатне, з виразом смутку та внутрішньої боротьби, не має в собі нічого грізного (Коцюб., І, 1955, 155); Подивившись якось ненароком на свого товариша, вона стільки внутрішньої муки побачила на його молодому обличчі, що чимскорше замовкла (Хотк., I, 1966, 39); Подорожі на Кавказ і Крим щедро збагатили внутрішній світ поета [О. Пушкіна] (Рильський, III, 1956, 183).

3. Який лежить в основі чого-небудь. Внутрішні закони розвитку мови — об’єктивні закони, що відображають процеси розвитку мови як суспільного явища (Сл. лінгв. терм., 1957, 30).

4. Який стосується життя та діяльності всередині держави, установи, організації. Став говорити [Давид]. Спершу трошки про хату-читальню: нащо вона та що в ній робити. Далі зв’язна від цього й до огляду міжнародного, як і внутрішнього стану країни, перейшов (Головко, II, 1957, 130); В. І. Ленін розв’язував найрізноманітніші питання зовнішньої і внутрішньої політики Радянського Уряду (Мист., 1, 1959, 11); Він ніколи не цікавився внутрішнім життям лабораторій (Шовк., Інженери, 1956, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 710.