ВИРУБУВАТИ

ВИРУ́БУВАТИ, ую, уєш і ВИРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУБАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Рубаючи, звалювати з кореня все на якій-небудь ділянці (кущі, дерева, ліс і т. ін.). — Кажуть, слабість якась завелась у винограді, чи що, от вони й вирубують кущі та палять їх (Коцюб., І, 1955, 191); Семен взяв у Горпини лопату й почав енергійно вирубувати кропиву (Ю. Янов., II, 1958, 354); Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих, Візьміть та вирубайте їх (Гл., Вибр., 1957, 112); Давня-прадавня легенда розповідає, що колись тут був великий ліс, та з часом його вирубали зайшлі люди — чужинці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 6); // Зрубувати, обравши серед інших за якими-небудь ознаками. От баба й просить діда: — Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку та зробимо колисочку (Укр.. казки, легенди.., 1957, 198).

2. Рубаючи, виймати, видобувати що-небудь. * Образно. Сказаного й сокирою не вирубаєш (Номис, 1864, № 12870).

3. Рубаючи, надавати чому-небудь певної форми; виготовляти, висікати. В лещатах вирубують з листового матеріалу різні заготовки виробів (Практ. з машинозн., 1957, 46); На мармурових брилах вирубував він обрис Титанів, що рвонулись до вилому із тьми (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 11); // Рубаючи, утворювати заглибину в чому-небудь твердому. Падь була невелика. Наче якийсь велетень сокирою вирубав її в горах, але не спромігся прорубати гору наскрізь (Трубл., І, 1955, 93).

4. Рубаючи, вбивати, знищувати всіх або багатьох. Інший б’ється й рубається, не відступаючи, як мур, поки або впаде, або чисто коло себе вирубає (Вовчок, І, 1955, 333); — Він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. Тут можна їх обступити і вирубати до останнього (Фр., VI, 1951, 92).

5. гірн. Видобувати вугілля, руду. [Хмара:] Риндін за одну зміну при мені зробив повний цикл по всій лаві і вирубав сто двадцять шість тонн, при нормі вісім і дві десятих (Корн., II, 1955, 159).

◊ Вируба́ти по-украї́нськи (або іншою мовою), заст. — говорити з підкресленою старанністю українською (або іншою) мовою. А старий пан так і вирубає по-українськи, так і підсипається горошком [до запорожців] (Морд., І, 1958, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 476.

Вирубувати, бую, єш, гл. = Вирубати.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 183.