ВЕРТЕП

ВЕРТЕ́П, у, ч. 1. заст. Печера. В яких гаях? В яких ярах, в яких незнаємих вертепах Ти заховаєшся од спеки? (Шевч., II, 1953, 307).

2. тільки одн. Старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні і світські п’єси. Однією з ранніх форм українського музичного театру був народний ляльковий театр — вертеп (Укр. клас. опера, 1957, 21); На різдво з вертепом до панів ходила [бурса] (Щог., Поезії, 1958, 131).

3. Сховище або місце гульбища злочинців, розпусників і т. ін. Підтримував [Марчелло] зв’язки з спекулянтами, міняйлами з П’яцца Колонна, місяцями пропадав у підозрілих вертепах (Загреб., Європа 45, 1959, 275); Господарі.. пускались у трахомний відсвіт ресторацій і вертепів, де проживали останні банкноти і наживали розтління духу та немощі тіла (Стельмах, Хліб.., 1959, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 332.

Вертеп, пу, м.

1) Пещера. Благовістив в Назареті, — стала слава у вертепі. Колядка. Шевч. 291. І слово правди і любови в степи, вертепи понесли. Шевч.

2) Кукольный театръ, театръ маріонетокъ, на которомъ въ старину представлялась рождественская мистерія, а также и сцены изъ народной жизни.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 138.

вертеп —

1) стара назва печери; метафора у міфах різних народів; Син Божий, за Біблією, народився якраз у печері-вертепі. Благо­вістив в Назареті, — Стала слава у вертепі (Т. Шевченко);

2) ста­ровинний український пересув­ний ляльковий театр (відомий з XVII ст.), де ставили релігійні і світські (перев. жартівливі та іро­нічні) п’єси; світська частина ви­стави поклала початок українській комедії XIX ст. На Різдво з вертепом до панів ходила [бурса] (Я. Щоголев);

3) = верте́пна дра́­ма — художній твір, що складаєть­ся з двох частин: різдвяної драми і механічно приєднаної до неї сати­рично-побутової інтермедії; перша частина («свята») — більш-менш стійка, друга («народна») змінює­ться залежно від місцевих умов, іс­торичного періоду, здібностей самого вертепника.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 77.