ВЕЛЕТЕНЬ

ВЕ́ЛЕТЕНЬ, тня, ч. 1. Величезного зросту і сили людина в народних повір’ях і легендах. — Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наших горах (Фр., VI, 1951, 29): // Людина, що виділяється серед інших дуже великим ростом. У дверях уже показався велетень латиш Август Штейн (Ле, Міжгір’я, 1953, 216); Дементія бентежив цей велетень, що весь час мовчав, наче йому ще змалку одібрало мову, і не спускав з нього очей та гвинтівки (Воскр., Весна.., 1939, 35).

2. перен. Предмет або істота, що своїми розмірами значно переважає інші подібні предмети, істоти. Колись невеличкі, замлілі дубки, кленки, бересточки, липи тепер визирали такими здоровенними, такими пишними велетнями, гордо, аж під хмарами (Мирний, IV, 1955, 16); "Запоріжсталь" — завод-велетень, гордість радянських п’ятирічок (Вишня, І, 1956, 327); — Я впіймав сома! Сома впіймав!..Але.. вусатий велетень зробив раптом різкий рух і… — Ой! Держіть його! Держіть! (Донч., VI, 1957, 89).

3. перен. Про людину, яка зробила або робить щось надзвичайне, що вимагає великих здібностей, праці, мужності, великого напруження сил. Зневажуваний ворогами, він [народ] подарував світові велетня Франка (Рильський, III, 1956, 41); // чого. Людина, надзвичайно видатна в певній галузі. Такі велетні сцени, як М. Л. Кропивницький та М. К. Заньковецька з їх геніальною грою, були незрівнянними пропагандистами великих революційно-демократичних ідей (Минуле укр. театру, 1953, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 318.

Велетень, тня, м. Великанъ, исполинъ, гигантъ. Велетні то були високі, високі люде — от як дерева. КС. 1885. IX. 186. Велетню у світі недовго жити. Ном. № 5826. Велетень у громаді — як правда в пораді. Ном. № 5827.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 131.