БЕЗХЛІБ'Я

БЕЗХЛІ́Б’Я, я, с. Стан, коли немає хліба; голод. То побило меншого брата в полі три недолі: Одно — безвіддя, А друге — безхліб’я, А трете — буйний вітер у полі повіває Та бідного козака з ніг валяв (Думи.., 1941, 91); — Нічого, мамо, — сказала до свекрухи господарка хати, — хіба наше безхліб’я од ледарства? (Ю. Янов., Мир, 1956, 278).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 152.

Безхліб’Я, б’я, с. Недостатокъ въ хлѣбѣ, безхлѣбье. Одно — безвіддя, друге безхліб’я. АД. І. 117. Припало на безвідді, на безхліб’ї погибати. АД. І. 118. Ум. Безхліб’ячко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 47.