БАБКА

БА́БКА¹, и, ж.

1. Те саме, що ба́ба¹ и, 6, 7. Погляди внуків зверталися з тихим, цікавим подихом на бабку (Коб., І, 1956, 405); Івась занедужав… Усіх бабок понакликала [Уляна] (Мирний, І, 1954, 301).

2. Пестл. до ба́ба¹ 2. Вони регочуть. — Іди, кажуть, бабко, додому, ми не те міряємо… (Коцюб., II, 1955, 24).

БА́БКА², и, ж. Одна з частин токарного верстата, призначених для закріплення оброблюваної деталі. Токарний верстат складається з таких частин: станини, передньої бабки, задньої бабки, підручника, або супорта (Стол.-буд. справа, 1957, 164).

БА́БКА³, и, ж.

1. У копитних тварин — суглоб над копитом ноги. Білограй звернув з дороги на стернище. Коні грузли по самі бабки (Мушк., Чорний хліб, 1960, 68); Для швидкоалюрних коней хорошими бабками вважаються довгі, сухі, з нормальним нахилом і міцними зв’язками (Конярство, 1957, 16).

2. Кістка цього суглоба, що вживається для гри.

БА́БКА⁴, и, ж. Коваделко, на якому здебільшого клепають коси. На бабці клепав собі щось замурзанв хлоп’ я (Головко, II, 1957, 222); Антін дістав з горища бабку, зняв свою стару косу і сів її клепати (Чорн., Визвол. земля, 1950, 58).

БА́БКА⁵, и, ж. Страва з локшини, рису, сиру і т. ін. Дуже популярні [для литовської кухні] другі страви з картоплі (бабки.., млинці картопляні) (Технол. пригот. їжі, 1957, 5).

БА́БКА⁶, и, ж. Хижа комаха з довгим тонким тілом і двома парами великих прозорих крил. До неї [маківки] раз у раз літа бджола. Бабок, метеликів над нею граб сила (Греб., I,1957, 54); А над стеблиною вже тремтить сітчастими крилами темно-синя й блискуча в сяйві сонця бабка! (Шиян, Гроза.., 1956, 667).

БА́БКА⁷, и, ж. Купка складених на полі снопів жита, льону і т. ін. Свіжовибраний льон вручну в’язали в снопи і розставляли їх у бабки для просушування (Колг. Укр., 6,1962, 32).

БА́БКА⁸, и, ж. Петелька, на яку застібають гаплик.

БА́БКА⁹, и, ж., діал. Подорожник. [Марина:] Ідіть лиш у поле та нар’віть бабок (Кроп., II, 1958, 318).

БА́БКА¹⁰, и, ж., діал. Гриб підберезник. Гайку, гайку, дай нам гриба і бабку! (Номис, 1864, № 340).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 76.

Ба́бка, ки, ж. Ум. отъ ба́ба.

1) Употребляется какъ Ум. отъ ба́ба 2. Старій бабці добре і в шапці. Ном. № 8673. Сидить бабка на печі, в головку ся скрепче. Чуб. V. 1130.

2) = Ба́ба 3. Промовила бабка до… свого внука. Гн. І. 182.

3) = Ба́ба 4.

4) = Ба́ба 6. До ста бабок піди, — сто немочей скажуть. Посл.

5) Бабка, игральная кость изъ ступни животнаго. Шейк.

6) Игральный камешекъ при игрѣ въ бабки́, — то же, что креймах. Шейк.

7) Застежка, проволочная петля на одеждѣ, которой застегиваютъ за гапли́к. Шейк.

8) Маленькая наковальня, на которой отбиваютъ косу. Шейк. Состоитъ изъ желѣзной бабки и деревяннаго обрубка, бабчера, въ который вставлена металлическая часть. Шух. І. 169. Въ Конст. у. различается бабка отъ коваленьки (См.): въ первой металлическая часть имѣетъ сбоку видъ ромба, во второй — треугольника. Б. Г.

9) Въ заговорѣ: соринка, попавшая въ глазъ: поднявъ за рѣсницы вѣко, го ворятъ: Виплинь, бабко, дам тобі ябко. Ном. № 8408.

10) Камешекъ, комокъ чего либо, пускаемый по водѣ рикошетомъ. Ба́бки пуска́ти, перево́зити. См. Ба́бу перево́зити. Шейк.

11) Родъ кушанья, испеченнаго изъ муки, картофеля, пшена съ яйцами и пр. Шейк. Маркев. 150. Карто́пляна, пшоняна бабка.

12) Зоол. Стрекоза. У лузі маківка весною зацвіла, промеж других квіток як жаром червоніла; до єї раз-у-раз літа бджола, бабок, метелите над нею грає сила. Греб. 370.

13) Зоол. Рыба а) Aspro. ЕЗ. V. 171; б) = Бабе́ць. Вх. Пч. 19; в) Gobius. Шух. I. 24.

14) Родъ гриба: Boletus scaber, ЗЮЗО. І. 114. Agaricus procerus. Гайку, гайку! дай нам гриба й бабку! Ном. № 340.

15) Раст. а) Подорожникъ, Plantago major. Вх. Пч. І. 12; б) во мн. ч. Цвѣтокъ Nuphar luteum. ЗЮЗО. I. 129; в) Salvia dumetorum. ЗЮЗО. I. 135; г) Salvia pratensis. ЗЮЗО. I. 135; д) Centaurea mollis. Лв. 97. е) — смердя́ча. Scrophularia nodosa. Лв. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 14.

ба́бка —

1) страва з локшини, борошна, картоплі, пшона, рису, сиру з яйцями. Сестра просить сіс­ти: подають печену курку й бабку; вона просить його їсти (І. Нечуй-Левицький);

2) камінець, черепок, який пускають по воді рикошетом (у грі «бабу перевозити»; див. ба́ба 11). Бабки пускати, перевозити; — Василю, постривай. Он глянь, я всі бабки забрав з собою, аж кишені об­дулись. Будем гратись дорогою? (М. Кропивницький);

3) хижа ко­маха з довгим і тонким тілом і дво­ма парами великих прозорих крил. Бабок, метеликів над нею [маків­кою] грає сила (Є. Гребінка); Коли влітку літає багато бабок, то буде голод (прикмета);

4) народна назва гриба підберезника. Гайку, гайку, дай нам гриба й бабку, Сироїжку з добру діжку, Красноголовця з доброго молодця (пісня);

5) одна з народних назв кульбаби;

6) маленьке ковадло, що забивалося у дерев’яний стоян з ослоном для сидіння; служило осно­вою для відбивання леза коси. Антін дістав з горища бабку, зняв свою ста­ру косу і сів її клепати (С. Чорнобри­вець);

7) копа льону з 10 снопиків; їх розставляють у такий спосіб для просушування рослини.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 22-23.