АМФІБРАХІЙ

АМФІБРАХІ́Й, я, ч. У силабо-тонічному віршуванні — стопа, що має три склади, з яких середній наголошений (&́200;-́&́200;), напр.: "В нас кля́тва | єди́на | і во́ля | єдина" (Бажан). Давніші перекладачі зовсім знебарвлювали ритміку Шевченка, перекладаючи вірші першого типу [восьми— й шестискладові] чистими хореями, другого типу [одинадцяти— й дванадцятискладові] — амфібрахіями (Рильський, III, 1956, 238).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 41.