ҐАВА

Ґа́ва, ви, ж.

1) Ворона. Аф. 352. Ґа́ви лови́ти. Ротозѣйничать, зѣвать. Гав ловив та витрішки продавав. Ном. № 10926.

2) Переносно: разиня, ворона.

3) Промежутокъ межъ двухъ зубьевъ пилы. Н. Вол. у.

Ґа́ва, ви, ж.

1) Ворона. Драг. 272. Як ґава до Юр’я у житі сховається, — буде добре жито. Мнж. 157.

2) об. Зѣвака, ротозѣй. Ґа́ви лови́ти. Ротозѣйничать. Він ґав ловив та витрішки продавав. Котл.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 262 - 345.

ґа́ва —

1) воро́на (див.); за пове­дінкою птаха угадували майбутній урожай, — «як ґава до Юр’я у житі сховається, — буде добре жито». Знайшовсь Осел-мастак. Його й найняв [хазяїн] левади доглядати, Проклятих горобців та гав ганяти (Л. Глібов); фразеологізм: ґав (ґа́ви) лови́ти — нічого не робити; пропускати яку-небудь нагоду; бути неуважним, неспритним. Він гав ло­вив та витрішки продавав (І. Котля­ревський); ні па́ва ні ґа́ва — про того, хто від одних поглядів віді­йшов, а до інших не пристав;

2) роззява, нерозторопна людина.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 164.