ЩАДИТИ

ЩАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. і без додатка.

1. Не занапащати кого-небудь, не завдавати шкоди комусь; милувати. [Xрапко:] Оце взявся та й думаю: що ж, як воно неправедне діло? Коли воно на обиду другому,— гріх же і мені від бога… удову нещасну обижати, сиріт не щадити (Мирний, V, 1955, 166); — Скажіть усім — хто здумає втікати або що замислить — щадити не буду (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 323); Монгольське військо скрізь проявляло нещадну жорстокість. ..Щадили ремісників, які могли придатися; їх монголи забирали з собою (Іст. середи, віків, 1955, 86); // перев. із запереч. част. не, перен. Виявляти непримиренність до яких-небудь хиб, вчинків, вад кого-небудь. Її [газети] гостра критика, яка нікого не щадила, з другого боку доводила до люті ті верстви та сфери, проти яких була націлена (Фр., VI, 1951, 228).

2. Ставитися бережно до чого-небудь, берегти щось. [Xуса:] Йоганні дозволь, шановна пані, тут лишитись, їй ще несила сходити на гору. [Марція:] Авжеж, авжеж, нехай щадить здоров’я! (Л. Укр., III, 1952, 183); Невже ж Голда.. так швидко забула його і зв’язалася з Федором? А коли так, то нічого й щадити її почуття, нічого з нею цяцькатись (Ткач, Арена, 1960, 236); Він думав, як же повести бойові дії, щоб щадити життя кожного бійця, але щоб ворог не зміг порятуватись і поліг на полі брані? (Смолич, V, 1959, 668); // із запереч. част. не. Не скупитися на щось, не шкодувати чого-небудь. Якась услужлива приятелька не щадила язика, не щадила живих красок, щоби обмалювати перед Бляйбергом Дозю (Фр., VIII, 1952, 256); Вона нічого не щадила для блиску й краси своєї дочки (Кобр., Вибр., 1954, 90); Їздові не щадили батогів (Гончар, III, 1959, 359).

◊ Не щади́ти себе́ (свої́х сил, свого́ життя́, своє́ї пра́ці і т. ін.) — віддаватися цілком якій-небудь справі, бути надзвичайно старанним, готовим до самопожертви.— Трудяться [бульдозеристи], не щадять себе,— гомонить Бражиха.— Якби всі так до свого діла ставились, далеко б уже ми були (Гончар, Тронка, 1963, 282).

3. діал. Економити, заощаджувати. Тримав він цілу службу в кліщах, пильнував усього, запобігав і щадив, знаючи, що чим більше буде на купі, тим більше можна з тої купи взяти для себе (Фр., II, 1950, 104); Мендель.. старався щадити на платі робітникам та фірманам (Фр., VIII, 1952, 384).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 571.

Щадити, джу́, ди́ш, гл.

1) Сберегать.

2) Щадить. 1, безбожний, свого сина не щадить. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 522.