ЧУМАЦЬКИЙ

ЧУМА́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до чума́к 1. —Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу, Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Шевч., II, 1963, 148); Еге, багато пригод знає чумацький отаман і не про одну виспівує йому, вимовляє голосна сопілка (Коцюб., І, 1955, 182); // Належний чумакові. Дужі голоси вдарили чумацьку пісню (Н.-Лев., III, 1956, 314); Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором, що чорніє у пітьмі здоровими мажами, немов якесь дивоглядне чудище (Коцюб., І, 1955, 179); Пішли знову дні за днями, як ті чумацькі воли,— тихо, помалу (Мирний, I, 1954, 85); Над чумацькою валкою кружляв у височині шуліка (Рибак, Помилка.., 1940, 55); // Прокладений чумаками (про шлях). Солі якраз по селах не стало, так Сердюки спряглися з гноївщанськими монахами і гайда чумацькими шляхами через усю Україну на Сиваш по сіль: там, мовляв, її скільки хочеш, даром нагребемо (Гончар, II, 1959, 142); // Такий, як у чумаків. Пора прийшла — І службу відбула [Білочка], — За те чумацький віз оріхів наділили (Гл., Вибр., 1951, 109); — А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Тют., Вир, 1964, 80).

Чума́цька Доро́га — те саме, що Чума́цький Шлях (див. шлях). Вії стуляє знемога, Нижуться перли сліз, Мріє Чумацька Дорога, Волосожар і Віз… (Вороний, Вибр., 1959, 160); Чума́цький Шлях див. шлях.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 383.

Чумацький, а, е.

1) Чумацкій, принадлежащій, относящійся къ чумаку. Ой ти, жоно чумацькая, чом не робиш, тільки журишся? Чуб. V. 683. Пара волів чумацьких. Рудч. Чп. 101.

2) Чумацька дорога, чумацький шлях. Млечный путь. Ком. І. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 477.