ЧУЙНИЙ

ЧУ́ЙНИ́Й, чу́йна́, чу́йне́.

1. Який швидко й легко сприймає що-небудь за допомогою органів чуття (слуху, нюху і т. ін.).-Якби хто біг, то було би чути, у мене вухо чуйне (Фр., VIII, 1952, 373); Чуйне солдатське вухо вловило у завиванні хуртовини далеку, ледь чутну рушничну стрілянину (Головко, II, 1957, 574); Хропуть чуйні коні, хапаючи ніздрями важкий сморід тліючого ганчір’я, горілої сажі, газу недавно вибухлих мін (Гончар, III, 1959, 378); // діал. Який прийшов до пам’яті, опритомнів. Сестра Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися .. жваво (Вовчок, І, 1955, 255); *Образно. Вслухаюся в чуйну, дрімливу тишу, боюсь її сполохать, ледве дишу (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 66).

Чу́йни́й сон — неглибокий, сторожкий сон. Ватя спала тривожним, чуйним сном, неначе дрімала дрімотою (Н.-Лев., IV, 1956, 143).

2. Те саме, що чу́лий 3. Мої спогади я присвячую молодим, сміливим і чуйним, їм віддаю я на суд юнацькі помилки й перемоги, щоб збудити їхні думки, щоб спонукати їх на шукання яскравіших просторів і горизонтів (Ю. Янов., II, 1958, 22); — Треба стояти лицем до мас, бути чуйним, культурним, діловим,— говорив він, проводжаючи обох аж до дверей (Шиян, Баланда, 1957, 199); Ленін був надзвичайно чуйний і уважний до товаришів, до простих людей (Ком. Укр., 4, 1960, 62); Чуйне ставлення до колишніх фронтовиків, інвалідів війни, піклування про сім’ї тих, хто не повернувся з полів битв, було і буде найпершим обов’язком (Ком. Укр., 6, 1975, 25).

3. Те саме, що чутли́вий 3. Публіцистика Я. Галана є чудовим прикладом єдності письменника з народом, чуйного реагування на всі важливі події в житті народу, який бореться за комунізм (Іст. укр. літ., II, 1956, 296); Отак, наче спадщина поколінь, дісталися Миколі чуйні руки до різьби і дороге дерево для різьби (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 20); Література — жива річ, і вона надзвичайно чуйна, можливо, чуйніша за всі інші мистецтва (Смолич, Розм. з чит., 1953, 140); // до чого, на що. Вразливий. Це так заболіло її, чуйну на всяку образу, що вона.. в гірких думках пролежала до вечора (Коцюб., І, 1955, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 380.

Чуйний, а, е.

1) Чуткій. К. МБ. XI. 155. Чуйними ушками в садочку надслухає. Гол. IV. 357. Татарина чуйним він чує ухом. К. ПС. 116. Велико чуйна до краси і сили рідного…. слова. К. ХП. 16.

2) Бдительный. Будь чуйний. Одкриттє св. Іоанна Богосл. III. 2.

3) Сознательный, въ сознаніи. Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися…. жваво. МВ. ІІ. 202. Ум. Чуйненький. Старесенька, малесенька, ледві од землі видно, а ще чуйненька, говірка. МВ. І.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 477.