ЧОЛОВІК

ЧОЛОВІ́К, а, ч.

1. Особа чоловічої статі; протилежне жінка. За столом сидів смуглявий, довгобразий та сухорлявий чоловік (Н.-Лев., VI, 1966, 327); Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л. Укр., III, 1952, 578); — От вранці вдова й каже: — Що мені, чоловіче добрий, робити, така і така в мене нечисть завелася на горищі, спати не дає (Тют., Вир, 1964, 85).

2. Одружена особа стосовно до своєї дружини. Чоловік її давно помер; старшого сина в Туреччині вбито (Вовчок, І, 1955, 80); Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві, залишивши вище товариство, звичну розкіш і веселе безтурботне життя, щоб розділити з своїми чоловіками їх страдницьку долю (Тулуб, В степу.., 1964, 182). Зако́нний чолові́к див. зако́нний.

3. Те саме, що люди́на. Лукавий чоловік словами нас голубить (Гл., Вибр., 1951, 126); Коли чоловік пише для себе, виливає своє горе й радощі, то йому легше стає (Коцюб., III, 1956, 276); Тоді казки були у моді, як і тепер, як і навік, аж поки буде чоловік (Сос., II, 1958, 354); — Ех, каже приказка: кожен чоловік кує своє щастя. Чорти його кують, а чоловік тільки у міх дме (Головко, II, 1957, 400); Глянув [парубок] на ниву,— і лице засвітилося одрадою. "От де моя праця, — немов казали його очі,— не марно потрачена: вона зробила з мене чоловіка, хазяїна!.." (Мирний, І, 1949, 126);— Не бійся! Тато дасть тебе до ремесла, навчишся чогось у Львові, будеш чоловіком (Фр., IV, 1950, 30); // Уживається при лічбі, вказівці на певну кількість людей. Люба мамочко!..Кажуть, у неділю перебувало в городських купальнях шість тисяч чоловік (Л. Укр., V, 1956, 14); Було їх [втікачів] там чоловіка з тридцять з дітьми, з усяким хатнім збіжжям (Коцюб., І, 1955, 345); Народу було багато.. Раптом у хату влетів вихор — втанцювали прямо з вулиці богунці, чоловік дванадцять (Довж., І, 1958, 155); У.. кутку хижі, праворуч від вогнища, на низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (Скл., Святослав, 1959, 8).

◊ Бо́жий чолові́к, заст.— прочанин, паломник, юродивий. Божий чоловік положив Петрусеві на голову руку да й каже: — Добрий козак; по батькові пішов (П. Куліш, Вибр., 1969, 62); — Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся — почав ходити і влітку і взимку босий (Панч, На калин. мості, 1965, 165); Півтора́ чолові́ка див. півтора́; Стрі́ляний чолові́к див. стрі́ляний.

4. заст. Селянин. Доля… як лихоманка, не розбира, на кого посіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 349.

Чоловік, ка, м.

1) Человѣкъ. Перелічив — аж сорок чоловіка. Рудч. Ск. II. 141. Оце вже стало їх шість чоловіка. Чуб. II. 96.

2) Вообще мужчина. Ляхи так одуріють, що жінки між ними стануть розумніші од чоловіків. Стор. МПр. 46.

3) Женатый человѣкъ. Діди з чоловіками поділились на гурточки. О. 1861. XI. Св. 30. В правім притворі стояли чоловіки та парубки; в лівім — діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. І. 13.

4) Мужъ. Чуб. V. 128. Чоловік умер, двоє діток мені покинув. МВ. І. 71.

5) Мужикъ, крестьянинъ. Доля… як лихоманка, не розбіра, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. О. 1861. III. 13. Пан — не пан, чоловік — не чоловік. Чуб. II. 370.

6) О волкахъ: штука. Шість чоловіка вовків як нап’яли одного зяйця. О. 1861. V. 69. Ум. Чоловічок, чолові́ченько. Іде чоловічок такий маленький. Харьк. Ласкат. чолові́ченько употребл. преимущ. въ значен. 2 — 4 и особенно въ послѣднемъ. Дивітеся, чоловіченьки, які в мене черевиченьки. Чуб. V. 1158. Увійшов хазяїн: «Здорова, жінко моя люба!» — Здоров, чоловіченьку! Драг. 164.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 469.

чолові́к —

1) особа чоловічої статі; протилежне жінка; об’єкт жарту: «На безриб’ї і рак риба, на безлюдді і Хома чоловік»;

2) = чолов’я́га = чолові́чина — людина взагалі; об’єкт різнорідних оцінних характеристик: «Нехай — поганий чоловік», «Не чоловік, а варивода», «Не чоловік, а золото, за що візьметься, те й зробить», «Не чоловік, а торба грошей», «То без серця чоловік», «То ще кремінь — не чоловік»; об’єкт філософського переосмислення: «Чим більше чоловік науки має, тим більше він знає, чого не знає», «Чоловік живе не для того, щоб їсти, а їсть для того, щоби жити», «Чоловік змінюється в житті, а, по правді, життя змінює чоловіка», «Чоловік не знає, де згубить, а де знайде», «І на гладкій дорозі чоловік ногу зломить»; об’єкт пізнання людської сутності: «Аби чоловіка розпізнати, треба його за серце взяти», «Не місце чоловіка красить, а чоловік — місце», «Чоловік без волі, що кінь на припоні», «Чоловік що ступить, то згрішить», «Чоловік — не горіх, не розкусиш». Чоловік не сонце, всіх не обігріє (прислів’я); Якби чоловік знав, де впаде, то сів би (прислів’я); Тричі чоловік дивним буває: родиться, жениться, помирає (прислів’я); Еней правдивий чолов’яга (І.Котляревський);Чоловічина! одна душа в чоботі, друга в животі, а третя по світу (М. Номис); Як чоловік свиноватий, то ще му й Гаврило ймення (І. Франко);

3) одружена особа стосовно своєї дружини; об’єкт різнорідних характеристик: «Добрий чоловік жінці ліпший від рідної матері», «На красивого чоловіка дивитись гарно, а з розумним жити легко», «Не дай Бог коня лінивого, а чоловіка ревнивого», «Чоловік — усьому порядок»; заклинають: «Карай, Боже, віком, карай добрим чоловіком», бо «під добрим кущем трава зеленіє, за хорошим чоловіком жінка молодіє», а ще кажуть: «За добрим чоловіком і чулинда жінка». Гарний чоловік і погану жінку красить (приказка); Де чоловік, там і дружина (приказка); Між чоловіком та жінкою один Бог суддя (приказка); Який чоловік, такий з ним і вік (приказка);

3) Бо́жий чолові́к — прочанин, паломник, юродивий.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 641-642.