ЧКУРИТИ

ЧКУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок., рідко, ЧКУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Дуже швидко бігти, летіти і т. ін. Явтух Каленикович чкурить із гори в долину, з долини на гору, пара за ним в’ється, сніг співає (Ю. Янов., II, 1954, 211); Сидить наш конотопський сотник, Микита Уласович Забрьоха, на днищу [днищі], мов на коні; ..а воно чкурить! воно чкурить, ще прудше, чим Яцькова приблуда (Кв.-Осн., II, 1956, 204); Старший хлопець і вглядів півнячу перебиту ногу, що стриміла з горшка. Він зараз чкурнув до матері та й розказав (Н.-Лев., II, 1956, 372); Лише мати подалася до сусід, як Оверко босоніж чкурнув надвір (Горд., II, 1959, 24); // тільки док. Швидко утекти. Невідомі почали дивитися на ріг, де шлях повертав до заводу. І через секунду чкурнули в пітьму поміж будинками (Шовк., Інженери, 1956, 345); Він вивернув кишені, натрусив хлібних крихт і вкинув у воду. Але мальки злякано чкурнули від берега (Донч., VI, 1957, 261); Вона [жаба] стрибнула просто на півня, і той з переляку чкурнув аж на тин (Донч., Вибр., 1948, 219); // тільки док. Швидко вирушити куди-небудь; податися. Кайдашиха боялась, щоб Мелашка знов не чкурнула на Бассарабію (Н.-Лев., II, 1956, 345); Тільки було настане весна, то зараз і чкурну в ліс, там і живу, мов хижий звір (Стор., І, 1957, 348); — Друкуватися ніде, їсти нічого, то що чоловік має робити? Я, ними бувши, давно б уже чкурнув до Америки… (Кол., Терен.., 1959, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 343.

Чкурити, рю, риш, гл. Скоро бѣжать.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 466.