ЦАРИНА

ЦА́РИНА, и, ж.

1. Околиця, край села. І Яремі дали коня Зайвого з обозу. Усміхнувся на воронім Та й знову у сльози. Виїхали за царину (Шевч., І, 1963, 111); Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину,— не звеліла (Гр., II, 1963, 437); — Невже це та сама Харитина, що, здається, ще так недавнечко пасла гусей за цариною? — здивувалася молодиця (Л. Янов., І, 1959, 295); // заст. Ворота при в’їзді в село.

2. Місцевість за селом, де пастух збирає худобу; вигін. Господиня їй [Солосі] показала, де корови, випустила їх і веліла гнати у царину, де череду збирають (Мирний, І, 1954, 65); // Те саме, що пасови́сько. Зупинившись, постоять [діти] над пташиним гніздом, причаєним у траві, подивуються на кам’яну бабу на скіфській могилі, заглядяться на овечат, що розтеклись по далекій царині, як у воді… (Гончар, II, 1959, 97).

3. Необроблюване, поросле травами поле. Ось обліталась [бджілка], ураз на квітки Росяні, свіжі спустилась; Царина їй, сіножаті, садки Квітом усім поступились (Манж., Тв., 1955, 50); Цариною степовою колишеться ковиль-трава (Тер., Ужинок, 1946, 184).

4. діал. Засіяне поле; посіви; лан. — Галаю — на, Галаю! — закричав знов косар з-під ліса [лісу]. — А не виженеш ти собі корови з царини? (Фр., І, 1955, 63); [Степан: ] В полі хлібець людський зеленіє, а на панському почав рунитись.. Як вдивишся, що як та царина зеленіє, то ніби чуєш, що й кістки в тобі починають лускотіти, неначе почувають, що ось-ось прийде їм невгавна робота… (Кроп., II, 1958, 44); [Соня:] Де тато? [Феноген:] Поїхали копи оглядать та на царині, кажуть, упали, не можуть встать (К.-Карий, II, 1960, 359).

5. перен. Сфера діяльності людини; ділянка, галузь. Було б неприродним, коли б соціалістична революція.. не принесла одночасно свіжого подуву вітру і в царину культури духовної (Еллан, II, 1958, 65); Кожна поема [М. Рильського] в тій чи іншій мірі лірична, оскільки вона вийшла з царини емоцій певного творця і позначена печаттю його особистості, його бачення світу (Криж., М. Рильський, 1960, 119); З цариною високих температур професор Холод мав зіткнення лише в одній точці: йому завжди було жарко (Загреб., Спека, 1961, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 181.

Царина, ни, ж.

1) Застава въ селѣ, ворота при входѣ въ село.

2) Пахатная земля, засѣянное поле. Харьк. Одесс. Угор. Огороженное поле. Вх. Лем. 479. Ум. Царинка, цариночка. ЕЗ. V. 230.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 423.

ца́рина —

1) околиця, край села; також ворота при в’їзді в село. Виїхали за царину (Т. Шевченко);

2) місцевість за селом, де пастух збирає худобу; толока, вигін;

3) необроблюване, поросле травою поле.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 628.