ХРЕЩЕННЯ

ХРЕ́ЩЕ́ННЯ, я, с.

1. Релігійний обряд, який відправляють над новонародженими або дорослими на знак прилучення їх до християнської церкви. Аркадій добре знав, що не побожність змусила Петра хрестити дитину, а формальна необхідність: без акту хрещення новий громадянин не може бути занесений у метричні книги (Вільде, Сестри.., 1958, 35); Матушці Раїсі найважливіше було дізнатись, чи приймала дитина святе хрещення і чи вміє вона хоч перехреститись (Донч., III, 1956, 20); Християнська релігія почала проникати на Русь задовго до Володимира і офіціального хрещення (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 496); // перен. Перше вирішальне випробування в якійсь справі, в якійсь галузі діяльності. У Петербурзі, у виставі «Вій», я й виступив перший раз на кону.. Це хрещення міцно сидить мені в пам’яті (Збірник про Кроп., 1955, 317); Ця хвилина стала рішучою в мойому [моєму] житті, це був момент мого революційного хрещення.. Я зрозумів дорогу правди й дав велику клятву незламно йти по ній (Хотк., І, 1966, 162); 9 грудня 1882 року відбулось артистичне хрещення майбутньої артистки [Г. П. Затиркевич] (Минуле укр. театру, 1953, 62).

&́9671; Бойове́ хре́ще́ння: а) перша участь в бою. Захотілось нам побувати в Спадщанському лісі, де вперше приймав бойове хрещення безстрашний загін Ковпака (Цюпа, Україна.., 1960, 176); б) перше серйозне випробування в якій-небудь справі. Ніна вільно зітхнула: молодці, дівчатка, витримали бойове хрещення (В ім’я Вітч., 1954, 34).

2. Те саме, що водо́хреще. Про повідь він довідавсь наперед, ще аж зимою. Коли на хрещення мишва почала тікати з клуні й комори по снігу (Довж., Зач. Десна, 1957, 485).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 143.

Хрещення, ня, с.

1) Крещеніе. Чуб. І. 173.

2) Крещеніе, праздникъ Богоявленія Господня 6 января. ХС. І. 73.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 414.

хре́щення —

1) релігійний обряд, який відправляють над новонародженим або дорослим на знак прилучення їх спочатку до родового культу, а потім до християнської церкви; з давніх часів велику роль в обряді відігравала баба-сповитуха;

2) (з великої літери) = Водохре́стя (див.);

3) хре́щення Русі́ — офіційне прийняття Київською Руссю християнської віри, що відбулося 988 р. за князювання Володимира Великого; після хрещення сам князь прибрав друге (християнське) ім’я Василій.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 624.