УЯВЛЯТИ

УЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., УЯВИ́ТИ, уявлю́, уя́виш, док., перех.

1. Викликати у своїх думках, своїй свідомості який-небудь образ, картину, дію і т. ін. Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить, хворий і самотній у пущі й вигляда її з очеретів (Коцюб., І, 1955, 363); Артем, хоч ніколи не був у Лопівці, але з розповідей Христі, ще тоді, у Таврії, досить виразно уявляв собі це невеличке — дворів на сто — сільце з двома рядами хат обабіч курного битого шляху (Головко, А. Гармаш, 1971, 462); Слово: дім. При цім слові уявить собі чоловік, що зріс у великім місті, кількаповерхову каменицю, а мужик нагадає собі низьку хату, соломою пошиту (Март., Тв., 1954, 84); Він вмить чомусь уявив цю тоненьку мрійну дівчину трохи поважнішою (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 232); Уявіть собі юнака — невисокого й стрункого, з сірими очима й енергійним ротом, погляд насмішкуватий і впертий, руки, що люблять доторкнутись до забороненого й відчути приємність там, де страшно (Ю. Янов., II, 1958, 32).

2. Розуміти, усвідомлювати, знати. Вона певно не уявляє собі, як я її кохаю. Довести силу мого чуття могла б лиш смерть (Коцюб., II, 1955, 262); Мистецтво, поезію рухають уперед таланти. Але ми навіть не уявляємо, скільки таких талантів є у нас серед нефахових поетів, нефахових співців, танцюристів (Рильський, IX, 1962, 211); Сашко взагалі не уявляв собі, як можуть жити люди на світі без моря (Смолич, Світанок.., 1953, 21); Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму. Ви уявляєте, що це значить? Струм іде по мережі напругою в тисячі вольт. Коли б десь ледь звихнувся — за секунду з мене був би попілець (Гончар, III, 1959, 282).

3. тільки 2 ос. одн. і мн. Уживається в значенні вставного слова для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чим-небудь. — На квартирі в мене телефон, це ж так належить директорові, і, уявляєш, всі дзвінки — чи з бригад, чи з району.. — всі через тебе! (Гончар, Тронка, 1963, 337).

Уяви́ (уяві́ть) [собі́] — вставне слово, словосполучення, що вживається для загострення уваги на чому-небудь, зацікавлення чим-небудь, більшого переконання в чомусь. — Спокійна, розсудлива, прихильна [Варвара]. І, уявіть собі, бере всього-на-всього три карбованці на місяць.. Ми звикли до неї, вона до нас… І дітей любить… (Коцюб., II, 1955, 169); [Кічунов:] Одна тільки людина вступилася. [Карташов:] Хто саме? [Кічунов:] Інспектор Марфін. Уявіть, приїжджав з Тамбова (Довж., І, 1958, 426); — Та от, уяви собі, і не довелось [погостювати]. А де тільки не бував: в Криму відпочивав, на Урал з бригадою їздив, на новому заводі верстати встановляти. А от у вас, на Кавказі, і не довелось (Головко, І, 1957, 282).

4. заст. З’являтися, виходити, ставати видним. «А ось я її либонь і побачу», — подумав [Павло], коли вона йому назустріч, з-за дерева, з-за соснини уявляє (Вовчок, І, 1955, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 546.

Уявляти, ляю, єш, сов. в. уяви́ти, влю, виш, гл. Представлять, представить себѣ, воображать, вообразить. Хто був на Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках. МВ. ІІІ. I.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 373.