УМОВА

УМО́ВА, и, ж.

1. Взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір. — Годі глузувать з чортами. Слова — не полова: Чи забув, яка між нами З тобою умова? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 70); Підписавши умову з одрадянами, Башкиренко, як тілько заполучив [одержав] викуп, зразу й майнув за границю (Мирний, IV, 1955, 240); — Ви забули про мої попередження й порушуєте умову, яку вчора підписали, пані! — обурено затупотів він ногами (Смолич, І, 1958, 76).

◊ Держа́ти умо́ву див. держа́ти; Роби́ти (зроби́ти) умо́ву — домовлятися про що-небудь. [Кость:] Зробім таку умову: через сім років з’їхаться нам усім до свого села (Вас., III, 1960, 174).

2. Вимога, пропозиція, які висуваються однією з сторін, що домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору. Вона наймалася за наймалішу плату з такою умовою, щоб одвідувати нездужую [недужу] матір (Вовчок, І, 1955. 315); Написав [Мержинський] мені на сих днях з Мінська,.. що туди має приїхати Кропивницький з трупою і що я добре б зробила, коли б послала йому, Мержинському, свою драму, а він би дав Кропивницькому для постанови і наглянув, щоб мої умови, які я поставлю, були достатньо виконані (Л. Укр., V, 1956, 204); Щоб зберегти Будапешт, врятувати від загибелі його історичні цінності, пам’ятки культури і мистецтва, щоб уникнути численних жертв серед мирного населення, — радянське командування пропонувало оточеним гуманні умови капітуляції (Гончар, III, 1959, 236); — Де я сало взяв — скажу. Але умова: щоб ні одна душа про це не знала (Стельмах, II, 1962, 99); // перев. мн. Взаємні зобов’язання сторін, що домовляються, запропоновані для укладення, дотримання угоди, договору. Військовий писар подав йому умови, миру, і гетьман Остряниця, взявши гусяче перо, підніс його до пергаменту і на мить задумався (Довж., І, 1958, 274); // перев. мн. Які-небудь пропозиції щодо оплати, пільг і т. ін., які висуває особа або організація, що надає кому-небудь роботу, приміщення тощо. Я перейшла в іншу, гіршу трупу, на менш вигідних умовах (Л. Укр.. III, 1952, 702).

3. чого, рідше для чого, заст. до чого. Необхідна обставина, яка робить можливим здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяє чомусь. Ще з того часу, як він почав ясніше формулювати свої думки, свої бажання, потреба розумної, живої, корисної праці сталася для нього безпремінною умовою життя (Коцюб., І, 1955, 222); Створення, поряд з могутньою промисловістю, процвітаючого, всебічно розвинутого і високопродуктивного сільського господарства — обов’язкова умова побудови комунізму (Програма КПРС, 1961, 66); Скажу ще раз, стремління вперед ніяк не означає забуття того, що дали минулі віки і колишні генії. Сприймання минулого — доконечна умова розквіту мистецтва й літератури в сучасному і дальшого зростання їх у майбутньому (Рильський, IX, 1962, 179); Для утворення графіту і алмазу потрібні різні умови (Наука.., 9, 1956, 5).

За цих умо́в (за ціє́ї умо́ви) — при наявності певних сприятливих обставин, чинників; після здійснення чогось. Всі, хто вступає в полк, повинні добре володіти зброєю і розуміти політику Комуністичної партії. Тільки за цих умов ми будемо страшні для ворога (Довж., I, 1958, 139).

4. перев. мн., які або чого. Обставини, особливості реальної дійсності, при яких відбувається або здійснюється що-небудь. Невважаючи на тяжкі умови життя (особливо по смерті батька, коли велика родина лишилась на моїх руках) — я завжди був великим оптимістом (Коцюб., III, 1956, 281); Ходив би [Захар] за ними [паростками рослин], прищеплював би їм нові звички, призвичаював би до суворіших кліматичних умов, збагачував би ними флору північної країни! (Ле, Право.., 1957, 71); Профспілки дбають про поліпшення умов праці, побуту і організації відпочинку трудящих (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 38); В умовах комуністичного будівництва науковий світогляд впливає на всі сторони суспільного життя, на всі сфери життєвої активності людей (Ком. Укр., 10, 1968, 57).

Приро́дні умо́ви див. приро́дний.

5. мн. Правила, які існують або встановлені в тій чи іншій галузі життя, діяльності, які забезпечують нормальну роботу чого-небудь. У цеху особливо відчувалися втрати металу через те, що багато профілів [прокату] в результаті неточної настройки станів виходили важчими, ніж передбачено державними стандартами і технічними умовами (Ком. Укр., 10, 1960, 27); // Правила, вимоги, виконання яких забезпечує що-небудь. Товариство згоджується прийняти до себе таку премію і заснувати окремий фонд з тими умовами, які будуть вироблені статутом, і заснувати жюрі задля присуду премії (Мирний, V, 1955, 425); При прийомі [в партію] потрібно додержувати не тільки встановлених формальних умов, але також потрібно обов’язково з’ясовувати по суті здатність нового члена партії на ділі допомагати партії і органам пролетарської диктатури (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 247).

6. Сукупність даних, положення, що лежать в основі чого-небудь. Тетяна Іванівна не відпустила Гриця на місце. Вона розгорнула задачник і почала читати умову нової задачі (Збан., Старший брат, 1952, 27); В усякій теоремі можна розрізнити дві частини: умову і висновок. Умова виражає те, що береться за дане (Геом., І, 1956, 17).

7. заст. Умовляння. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою, шибеником… (Мирний, І, 1949, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 441.

Умова, ви, ж. Уговоръ, условіе, договоръ. Ном. № 14062. Носила зробить умову, як завтра гм ставать у бой. Котл. Ен. VI. 67. Чи забув, яка між нами з тобою умова? Г. Арт. (О. 1861. III. 104). Ум. Умовонька. Бодай же ти не вернувся, що умовоньку забувся: щоб їхати мимо милу, та ц заїхать на годину. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 339.