УКЛАДАТИ

УКЛАДА́ТИ¹ (ВКЛАДА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ), аду́, аде́ш, док., перех.

1. Поміщати де-небудь, складати кудись. Весь отой крам треба мити, шурувати, сушити і — знов укладати на давнє місце (Вільде, Сестри.., 1958, 456); Відкинулась [Ганна] на спину і незручно вклала голову на тверду качалку дивана (Коз., Сальвія, 1959, 6); // Складати, пакувати речі, збираючись або збираючи когось у дорогу. Вона почала вкладати свої речі, щоб завтра виїхати (Л. Укр., III, 1952, 575); // Класти, розміщувати, розташовувати що-небудь у певному порядку. Соломія зупинилась на мить, щоб подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав пір’ячко на голові самички (Коцюб., I, 1955, 361); Левко і Марія на самому краю лану закінчували складати копи. Левко укладав останні снопи, приладнував шапку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 78); Колгоспівська бригада будівельників допомогла укласти сволоки (Донч., V, 1957, 117); // Будувати що-небудь, складаючи з окремих частин. Добра сотня козаків працювала на будовах, укладаючи розпочаті зруби (Добр., Очак. розмир, 1965, 284).

Уклада́ти воло́сся (ко́си і т. ін.) — причісувати волосся певним чином; робити зачіску. Цілими годинами укладала [Ядзя] волосся,.. примірювала сукні, чистила й формувала нігті (Кобр., Вибр., 1954, 90).

2. Примушувати кого-небудь або допомагати комусь лягти для сну, відпочинку і т. ін. Марія ніжно вкладала сонну Тамару на збиті нею батькові подушки (Ле, Міжгір’я, 1953, 485); Чайчиха.. уклала на гарячу житню постіль малечу, щоб їхні тільця пройшли розімлілим духом пашні (Стельмах, І, 1962, 210); Мотя примусила подругу негайно роздягнутися, насильно вклала її в ліжко і викликала лікаря (Коз., Сальвія, 1956, 334).

3. тільки док., розм. Убити. Сивий запорожець Безвухий уже чотирьох шляхтичів пишних шаблею вклав (Стар., Облога.., 1961, 57); Я бій з фашистами веду — уклав я їх немало (Гонч., Вибр., 1959, 148).

4. перев. док., розм. Їсти; дуже багато з’їсти. — Він собі спродав глину та пригощається десь у молодиці, укладає пухкенькі вареники з вишнями… (Гончар, Тронка, 1963, 268); — Бач, проклятий бурсак! — скрикнув [Шестірний].. — Уклав за двох, та мерщій і навтьоки! (Мирний, І, 1954, 331).

◊ Укла́сти в ко́пи, заст. — дуже багато з’їсти. Бонковський уклав у копи півпоросяти (Н.-Лев., III, 1956, 99).

5. тільки з початковим у. Офіційно домовлятися про що-небудь, визначаючи умови, складати (угоду, союз і т. ін.). Папа римський.. хотів укласти союз з татарськими ханами, щоб.. підкорити Русь папству (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 579); Укласти договір про соціалістичне змагання.

6. тільки з початковим у. Складати, упорядковувати (словник, збірник і т. ін.), створювати що-небудь певним чином. На те людям книги мудрі укладали, Щоб людськії страсті вони гальмували (Фр., XI, 1952, 321); При аналізі словників дожовтневого часу слід пам’ятати, що словники укладають живі люди, отже, на їх роботі позначаються не тільки суб’єктивні смаки.., а й класові, групові інтереси (Рильський, IX, 1962, 125).

7. тільки з початковим у. Накреслювати, намічати (план і т. ін.). Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю.. Вони [Раїса і о. Василь] укладали плани її виховання, мріяли про її долю (Коцюб., І, 1955, 323); // Робити здогади, намагатися передбачити. Мати уважно наглядає за коханням своєї донечки, її стара, розважлива голова, котра має так багато досвіду з життя.., укладає наперед, яке має бути життя її дитини (Фр., XVI, 1955, 55); // Проводити певним чином. Ах, коли б же то нам, Марціале любий, Довелося діждать хоч на старість щастя: По вподобі своїй укладать дозвілля, У правдивих тонуть життьових вигодах (Зеров, Вибр., 1966, 342).

УКЛАДА́ТИ² див. вклада́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 416 - 417.

Укладати, даю, єш, сов. в. укласти, укладу, деш, гл.

1) Вкладывать, вложить. Уклав Бог душу як у пня. Ном. №2915. Стоїть же та труна двадцять год чотирі, двадцять год чотирі, та й заговорила: «Або що вкладіте, або розберіте!» Лис. VI. № 13.

2) Возлагать, возложить. Терновий вінок на голову вкладають. Шух. І. 40.

3) Закладывать, заложить, занимать, занять мѣсто положеннымъ. Було хлібами столи й лавки так і вкладу. Г. Барв. 242.

4) Укладывать, уложить. Уклав дитину спати.

5) Только сов. в. уложить, убить. З лихими, — коли їх не вкладеш, то вони тебе вложать. Мир. ХРВ. 84. Трьох (жовнірів) уклав, а двоє втекло. Стор.

6) Съѣдать, съѣсть. Уклав вареників з півсотні. Алв. 45. Укласти ціну. Назначить цѣну. Наїхали купці із Варшави, вороному коню ціну вклали, ой уклали, вклали ше й зложили на двадцять червонців, на чотирі. Уманск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 327.