УДУШИТИСЯ

УДУШИ́ТИСЯ (ВДУШИ́ТИСЯ), ушу́ся, у́шишся, док.

1. Заподіяти собі смерть, здавивши горло, насильно припинивши дихання; задушитися.

2. Задихнутися, вмерти від нестачі повітря, отруїтися димом, газом і т. ін. Він, сіромаха, трохи не вдушився, сидячи там [у шафі] і ковтаючи той дим (Чуб., V, 1874, 203); Десятник затулив їй [молодиці] уста своєю шапкою і держав.. — Вдушиться, — загомоніли люди. Десятник шапку одняв (Вовчок, VI, 1956, 233); Не договоривши, закашляв [Андрій] так сильно, що майже не вдушився (Коб., III, 1956, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 399.

Удушитися, шу́ся, шишся, гл.

1) Удушиться, задушиться. МВ. (О. 1862. )

2) Вспотѣть. Дала йому чаю, і він пив, поки вдушився…. і став утираться. X. С VII. 459.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 321.