УВАЖАТИ

УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ), аю, аєш, недок.

1. неперех., перев. із спол. що. Мати якусь думку; думати, гадати. Вона [мама] уважала, що мені треба вийти на свіже повітря (Коцюб., II, 1955, 360); Андрій Бурма вважав, що він найкраще за всіх умів бігати на лижах (Донч., Ю. Васюта, 1950, 122); Ми, радянські перекладачі, прийшли до одностайної твердої думки: ми вважаємо, що переклад з будь-якої мови на будь-яку мову принципово можливий, — незалежно від того, на якому щаблі розвитку та чи інша мова стоїть (Рильський, IX, 1962, 60).

2. перех., ким, чим, яким, за кого — що, за якого. Визнавати якимось, прирівнювати до кого-, чого-небудь, давати якусь оцінку. Дійшло до того, що ніхто вже Вареника не вважав і за чоловіка, а так-таки за самісінького куцого… (Мирний, І, 1949, 138); Двірський економ.. уважав Василину майже за двірську наймичку (Март., Тв., 1954, 64); Участь в збірнику наших кращих молодших письменників я уважаю дуже і дуже бажаною (Коцюб., III, 1956, 220); [Руфін:] Я б за щастя вважав, якби ти в мене оселився (Л. Укр., II, 1951, 357); Вранці, перед сніданком, примусили її випити якийсь гіркий чай. З цього дізналася Дарка, що її вважають за хвору (Вільде, Повнол. діти, 1960, 4); Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою, людиною, для якої почуття обов’язку понад усе (Гончар, Тронка, 1963, 309); Вважаю неможливим, як дехто цього вимагає, щоб автор поетичного перекладу, отже й сам поет, цілком забув про себе, цілком підкорився індивідуальності іншого поета (Рильський, IX, 1962, 21); Гуро не вважав за потрібне відповідати на таке глузливе запитання (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 104).

3. неперех. Спостерігати, уважно дивитися з якоюсь метою або обирати що-небудь предметом своєї уваги. Він [Олекса] догадався, що се його власні сини, вернув до них і велів їм іти під ліс і уважати, щоб товариші несподівано не надійшли (Фр., VIII, 1952, 203); — Паскудна трава! — буркнув Яким, — паскудна трава! Треба буде при волочінні уважати, аби й корінчика не лишилося (Кобр., Вибр., 1954, 45); Дід посадив його [Петрика] на коліна і уважав, аби в печі горшки не позбігали (Черемш., Тв., 1960, 34); // на кого — що, діал. Слідкувати за ким-, чим-небудь. [Публій:] ..Воно то правда, що жінці, ще й матроні, випадає на кожний крок свій уважати пильно (Л. Укр., III, 1952, 171).

4. неперех., на кого — що. Зважати на кого-, що-небудь, надавати значення чомусь, рахуватися з ким-, чим-небудь. Не вважай на врожай, а жито сій,— то хліб буде (Укр.. присл.., 1955, 98); Косаря уночі Зострічають [зустрічають] сичі, Тне косар, не спочиває, Й ні на кого не вважає, Хоч і не проси (Шевч., І, 1951, 394); — До французької мови і до музики добре і я бралась; до танців тож.. На се вже кожен уважає, кожен і похвалить (Вовчок, І, 1955, 104); Князь Ігор очі до зеніту звів І бачить: сонце під покровом тьмяним; Далека Русь за обрієм багряним, І горе чорний накликає Див. Та не вважає князь на віщий спів (Зеров, Вибр., 1966, 51); [Лизогуб:] Нам потрібен такий гетьман, що об’єднає увесь народ, щоб на нас вважали у Варшаві (Корн., І, 1955, 210); // Брати до уваги, враховувати щось. — Уважай, яка мати смутна, та й у якій вона тривозі… (Вовчок, І, 1955, 207); Корабелю, вважай, знову помчать тебе В море хвилі буйні… Що ти?.. Вертай назад (Зеров, Вибр., 1966, 268); — Уважай, найбільше можна заробити у німців-колоністів, але ті й силу твою вибиватимуть, мов горстку конопель (Стельмах, І, 1962, 472); // Пильнувати, бути обережним, уважним. Місцями остерігав Олекса Якима, щоби уважав і не впав до якої ями (Ков., Світ.., 1960, 25); [Бабуся:] Вважайте, крихотки [каченятка], вважайте! Як лиса вгледите, — втікайте! (Олесь, Вибр,, 1958, 476); // діал. Слухати, бути уважним. — Але-бо ти, Грицю-небоже, нічого не вважаєш, — крикнув на нього професор і покрутив його за вухо (Фр., II, 1950, 58); — Слухайте ж, — говорив далі Стрибог, — та нехай же мені ніхто вже не перебиває, а вважайте добре, аби ви мене порозуміли (Март., Тв., 1954, 136).

Не вважа́ючи на що — не звертаючи уваги на щось, не рахуючись з чимось. Він.. наговорив синам сім мішків гречаної вовни, не вважаючи на святу п’ятницю (Н.-Лев., II, 1956, 266); Не вважаючи на все, що було, у неї [Левантини] в серці завсігди жевріла іскра кохання до Романа (Гр., II, 1963, 285); Уважа́ючи на що — беручи до уваги, враховуючи щось. [Префект:] Я ощадив його, вважаючи на молодощі ніжні (Л. Укр., III, 1952, 455); Уважаючи на гармидер бойовий, що стояв над берегом озера, вершники під’їхали занадто близько й почали розглядати мури й окопища (Стар., Облога.., 1961, 60); Уважа́й сам (сама́); Уважа́йте самі́ — зважай, вирішуй сам (сама), зважайте, вирішуйте самі. Чи добра кобила? — Вважайте самі (Сл. Гр.); Як уважа́єш (уважа́єте) — вживається у відповіді з відтінком перестороги, має значення: як хочеш (хочете). [Саня:] Та ходи ж і ти, Любочко! [Любов:] Ні, я не можу. [Саня:] Ну, як уважаєш… (Л. Укр., II, 1951, 53).

5. у знач. вставн. сл. вважа́й, вважа́йте. Уживається у значенні, близькому до слів можна сказати, мабуть. — Що то значить — Батьківщина!.. Доки маєш її, ти багатий, ти й дужий, ти й усім потрібний, Романе… А не дай би бог її втратив, отоді вже, вважай, нема в тебе нічого (Гончар, III, 1959, 192); —Старієте, Антоне Андрійовичу, — зауважила Уляна Григорівна.. — Нічого не вдієш, матінко; вважай, за половину шостого десятка перевалило (Добр., Очак. ризмир, 1965, 31); Давно те було — літ, вважай, з п’ятдесят, Як ми посадили чудесний цей сад (Нех., Чудесний сад, 1962, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 362.

Уважати, жа́ю, єш, сов. в. уважити, жу, жиш, гл.

1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать. Ой, мати, мати, серце не вважав, — кого раз полюбить, з тим помірає. Мет. 71. Вони на сльози не вважали. Рудан. І. 28. Не вважайте, люде добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим. Ном. № 2597. Вважайте, що чуєте. Єв. Мр. IV. 24. Чи добра кобила? — Вважайте сами. Канев. у.

2) — за кого, що. Считать кѣмъ, чѣмъ, принять за кого, что. Ми тебе за святого вважаємо. К. Бай. 112. Дума, що дурень його вважає за чорта. Чуб.

3) Полатать, думать, подумать. То їхав чоловік волами і питав у них: «А що, волики, як уважаєте, де будемо ночувати? Драг. 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 309.