ТУТ

ТУТ¹, присл.

1. У цьому місці; протилежне там. В’їхали в лісок. Тут було затишно і пахло смолою (Коцюб., І, 1955, 308); Раптом з-за воза піднялася й схилилася над ним чудна якась жіноча постать. — Хто тут? — придушеним голосом промовив Андрій (Довж., І, 1958, 242); В кімнаті було тепло, шкварчала кухня, і тільки тут Шура відчула, що вона перемерзла до кісток (Гончар, III, 1959, 190).

Тут же — в цьому самому місці. — От спасибі вам, Катре, що прийшли. «Уже й ім’я знає, і на «ви..» — подумала Катря.. і глянула здивована на Макара Івановича, що сидів тут же в кімнаті біля вікна з газетою в руках (Головко, II, 1957, 193).

◊ І тут і там див. там; Одна́ нога́ тут, [а] дру́га там див. нога́; То там, то тут; То тут, то там див. там.

2. У даному випадку, при даних обставинах. Минає рік, І другий минає, І четвертий, і десятий, А чутки, [від сина] немає. Нема чутки; що тут робить? (Шевч., І, 1951, 234); [Мелхола:] Не розумію, Хусо, що мала б я робити з тими гістьми! [Xуса:] Та що ж тут розуміти? — привітати, віддати їм належну шану, й годі (Л. Укр., III, 1952, 150); Молоде ж воно, хочеться радості. А тут все сама та сама (Хотк., II, 1966, 62); Коли його [пораненого] довелось підіймати на санітарну ресорку, Шовкун кинувся допомагати Ясногорській: тут не вистачало її дівочих сил (Гончар, III, 1959, 213).

3. У цей час, у цей момент. Занедужала Галя. Йшла якось по роботі з поля, удень душно було, а тут — де взявся вітер, буря, дощ ливний — захолодилася вона та й занедужала (Вовчок, І, 1955, 154); Тут саме увійшла Христя за порожніми стаканами — і розмова стихла (Мирний, III, 1954, 145); Тут несподівано друга, грізніша подія заходить.. Бачим: по тихому морю два змії пливуть велетенські (Зеров, Вибр., 1966, 243).

Тут же — в той же час; одразу ж. Промінь надії раптом засвітився в полковничих очах, але тут же згас (Довж., І, 1958, 163); Самієв, вислуховуючи розвідника, тут же віддав офіцерам бойові накази (Гончар, III, 1959, 447).

4. у знач. частки. Уживається для підсилення висловленої думки. Що тут діяти в світі божому? (Коцюб., І, 1955, 257); — Тут від свого курія ніяк не видихаємо, так ще й від вас нюхай (Тют., Вир, 1964, 212).

ТУТ², а, ч. Те саме, що шовко́виця.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 329.

Тут нар.

1) Здѣсь. А в нашій стороні красні дівки як ластівки, а тут як ворони. Чуб. V.

2) Сюда. Я аж тут залетів. Чуб. II. 635. 3) Вотъ. Левч. 16. Ум. Тутка, тутки, туткива, тутенька, тутеньки, тутечка, тутечки. Не був я тутка. Гол. IV. 512. Що ви зволите тутеньки робити? Рудч. Ск. II. 172. Мов зроду тутечка жили. Котл. Ен. III. 8.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 298.