ТУРБУВАТИСЯ

ТУРБУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Бути неспокійним, хвилюватися; непокоїтися. — Не турбуйся, стара, не буде твоя Катруся в нарузі! (Вовчок, І, 1955, 98); — А я тут уже турбуюся. Обідати пора, а вас нема (Фр., VII, 1951, 63); Надвечір Остап почав турбуватися: де ділася Соломія, що її нема досі? (Коцюб., І, 1955, 365); — Не турбуйся, Марійко, не встигне вона [яблунька] втретє зазеленіти, як я прибуду (Цюпа, Назустріч.., 1958, 44); // за кого — що, про кого — що, ким, чим. Виявляти занепокоєння стосовно кого-небудь, з приводу чогось. — За дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком — не треба і коня (Котл., І, 1952, 109); — Пане ясновельможний! Про що ви турбуєтесь! — сказав козак Сердюк. — Та ми за вас усі голови положимо! (П. Куліш, Вибр., 1969, 183); [Грицько:] Коли ви, Ганно Васильовно, тільки про гроші турбуєтесь… то… грошей можна знайти (Мирний, V, 1955, 157); Мною не турбуйтеся: я собі даю раду (Коцюб., III, 1956, 271); — За дочку, товаришу майор, не турбуйтесь… І сама здорова, і в здоровий колектив попала (Гончар, Тронка, 1963, 264); Ще довго лежала [Надійка] без сну й думала… про нього — Зігфріда. Турбувалася ним,як маленьким (Коз., Листи.., 1967, 229).

2. Виявляти увагу до чиїхось потреб, піклуватися про кого-, що-небудь. Гірко та трудно їй приладилося жити. А проте вона.. не подавалася — турбувалася й про себе, й про дочку (Мирний, IV, 1955, 249); Катруся, дарма що невеличка, бігає, порається, турбується про всіх (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 8); Сергій же як молодий господар, в обов’язок якого входило турбуватися за своїх гостей, не обійшов своєю увагою і Кузя (Тют., Вир, 1964, 158); З самого початку колгоспного руху партія і держава турбувались про зміцнення колгоспів,.. надавали їм всебічну допомогу (Хлібороб Укр., 10, 1969, 3).

Не турбу́йтесь; Мо́жете не турбува́тися: а) ввічлива відмова на якесь запрошення, пропозицію і т. ін. [Орест:] Ви мені позволите провести вас? [Любов:] Не турбуйтесь, я не боюсь сама йти (Л. Укр., II, 1951, 38); — Може б, до мене хоч самі пішли на гостину?.. — Я піду з бійцями, — одказує командир, — можете не турбуватися (Ю. Янов., І, 1954, 32); б) прохання не утруднювати себе, дбаючи про щось. Пришліть нам що-небудь з своєї теки; не турбуйтесь переписуванням (Коцюб., III, 1956, 200).

3. чим, біля (коло) чого і без додатка. Активно діяти, що-небудь робити, клопотатися. Літає пташечка по полю, Весь день турбується, не їсть (Гл., Вибр., 1951, 221); — Що се ти, любко, бог з тобою! Оце знов усім турбуєшся! Та я все зроблю..! (Вовчок, І, І955, 132); Мар’я з панею турбувалися біля печі (Мирний, III, 1954, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 325.

Турбуватися, буюся, єшся, гл. Безпокоиться, тревожиться, волноваться. Купуй сукню шиту і хату щиту, та й не турбуйся. Ном. № 8114. Не турбуйся, моя дівчино, о своїй пригоді. Чуб. V. 1201. Не турбуйся ж ти, наша матінко, нами, як підростуть крильця, то розлетимося й сами. Мет. 358.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 296.