ТРІСКА

ТРІ́СКА, и, ж. Невеликий тонкий шматок деревини, який відкололи або відколовся від стовбура, колоди тощо. Як дерево зітнуть, кожний тріски збирає (Номис, 1864, № 1249); Відлітає за тріскою тріска, Шнур і крейда показують нам, Як сувору красу обеліска Надавати незграбним дубам (Рильський, І, 1960, 316); * У порівн. А жінка його зсохла, як тріска, ледве встигаючи ліпити для його смачнії вареники (Вовчок, І, 1955, 332); — Не розтравляй мені душу цим Яковом, — одразу хмурніє Терентій. — Відщепився від нашого роду, мов тріска від дерева, і вже не прикладеш, не притулиш її (Стельмах, І, 1962, 114); // Тонкий шматок сухого дерева; скіпка. Приносив [наймит] у хату дров на завтра, щепав [скіпав] тріски на підпал (Вовчок, І, 1955, 297); Колода репнула, як гарбуз. За якусь хвилину Хома пощепив її на тріски (Гончар, III, 1959, 226); // Уламок чогось дерев’яного. Де ж човен дівався, де плавле [плаває] мій милий? Мабуть, він не плавле, бо онде по хвилі Біліють із його тріски (Греб., І, 1957, 83); — За що ви б’єтесь? — твердо одказав він, переломив палицю на три часті, кинув тріски під під і тихо вийшов з хати (Мирний, IV, 1955, 116); // Стружка з дерева. То була страшна курна хата.. Стіни чорні, вкриті сажею. На долу грязь, якийсь барліг, тріски, шматки дерева, бо в хаті стояв верстат для стругання дерева (Н.-Лев., II, 1956, 392); Гриць.. теслярував. Він понакидав у хаті дощок, понастругував трісок, що Антонові не було куди й ступити (Чорн., Визвол. земля, 1959, 14); // збірн., спец. Деревообробні відходи, що їх використовують для різних виробів. Деревину пнів з успіхом переробляють на смолу, скипидар, каніфоль, технологічну тріску для виробництва деревинно-стружкових плит (Рад. Укр., 8.І 1965, 2).

◊ На трі́ски́ розбива́ти (трощи́ти, лама́ти і т. ін.) що — остаточно, зовсім знищувати щось. Розбиває [поет] гітару на тріски і вкидає їх у грубку (Сам., І, 1958, 243); Бачив лев, що розбиті кайдани!..Вирвав арфи в єгиптянок і на тріски поламав (Л. Укр., І, 1951, 424); Трощила, мов грім, бліндажі на тріски Цариця траншейного бою — граната (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 260); На трі́ски́ розліта́тися (розпада́тися i т. ін.) — остаточно, зовсім гинути. Скільки на тріски розлетілося барж — знали промисловці (Рудь, Гомін.., 1959, 29); І де розсипались окови, Де трон розпався на тріски, — Зросли поемами будови, Лани розквітли, мов казки (Рильський, II, 1960, 210).

ТРІСКА́, и́, ж. Промислова риба північних морів. Всі бочки і скрині були завалені рибою. Найбільше було великої.. тріски (Трубл., Вовки.., 1936, 12); Основу сучасного промислу Баренцового моря становить тріска (Наука.., 2, 1958, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 275.

Тріска, ки, ж. Щенка. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає. Ном. № 1249. Єще-м огня і не клала, тріски ся імили. Гол. ІІ. 417. Ум. Трісочка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 285.