ТИТУЛЬНИЙ

ТИ́ТУЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до ти́тул 2; // Признач. для титулу. Титульні шрифти.

Ти́тульна сторі́нка; Ти́тульний а́ркуш — перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім’я автора, рік і місце видання тощо. У 1893-1896 роках вийшов у Львові «Словарь російсько-український». На титульній сторінці цього «Словаря» стоїть: «Зібрали і впорядкували М. Уманець і А. Спілка» (Рильський, IX, 1962, 136); На місці старого одноповерхового будинку школярі знайшли стереотип титульного аркуша брошури В. І. Леніна «До сільської бідноти», яка була видана в Женеві 1903 року (Веч. Київ, 14.XI 1967, 4).

∆ Ти́тульний спи́сок — перелік об’єктів капітального будівництва, на які затверджено проекти та кошториси. Було прийнято окремий титульний список найважливіших об’єктів (Рад. Укр., 24.XII 1960, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 129.

Титульний, а, е. Сплошь прописной. титульні букви. Канитель (типогр.) Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 263.