ТЕНДІТНИЙ

ТЕНДІ́ТНИЙ, а, е.

1. Тонкий, ніжний своєю будовою (про людину і тварину, їхнє тіло або частини тіла; про рослини та їх частини). При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним (Коцюб., І, 1955, 195); Олена стояла перед ним, зніяковіла й тендітна, як травинка. У білій сукенці, тонесенька в талії (Вільде, Сестри.., 1958, 4); — Будь здорова, — стиснув руками тендітні доньчині плечі (Стельмах, І, 1962, 539); Тендітні, полохливі косулі, прекрасні, як статуетки, на мить завмерли на тлі озимини (Веч. Київ, 14.XI 1967, 4); Він повільно розплющив очі і радісно вразився: просто над ним, вся в цвіту, розкинулась віттям тендітна яблунька (Гончар, III, 1959, 315); З’явилися проліски, ніжні, тендітні… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 219); // Приємний на вигляд завдяки тонким рисам, досконалій формі; витончений. — І що там мити? — подумала Христя, дивлячись, як і без того тендітні та білі руки натирав панич пахучим милом (Мирний, III, 1954, 154); Королівна була ніжна, тендітна, дуже тонка, з невисокими грудьми, вузькими стегнами, білою шкірою тіла (Скл., Святослав, 1959, 229); Фрося — тендітна, хустиною білою усе обличчя закрила, лиш очі блищать — не загоріти б! (Головко, І, 1957, 212).

2. Фізично нерозвинутий. Вона здавалась занадто вже тендітною для занять таким важким видом спорту (В ім’я Вітч., 1954, 55); // Слабкий, неміцний. Зеленіє обабіч дороги перша ніжна весняна травичка, молодесенька, тендітна, ще не налита густим соком (Тют., Вир, 1964, 137); // Уразливий, ніжний. [Дремлюга:] А що сталось після засідання з Вернигорою? Чому він вийшов із кабінету, мов п’яний? [Пилип:] Серцевий припадок, знепритомнів у прийомній… [Дремлюга:] Невже? ..От тендітна душа!.. (Корн., II, 1955, 292); Не зрозуміла [мати], що в Михайлика тендітна, жіноча вдача (Тулуб, Людолови, І, 1957, 354); // Із слабким здоров’ям. Праця була тяжка,.. та Левантина хоч і була собі утла й тендітна, але не боялася ніякої праці (Гр., II, 1963, 260); Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним — в обличчі ні кровинки, руки, мов тріски (Гончар, II, 1959, 132).

3. Який має легкі, немасивні форми; зробл. з неміцного матеріалу. Обережно, немов бере якусь надзвичайно тендітну річ, виймав старшина жереба (Л. Укр., III, 1952, 557); Лесь обережно сідає на краєчок тендітного кріселка і чогось зітхає (Стельмах, І, 1962, 271); Гострі черевички на високих каблуках під широкими шароварами видавались особливо тендітними і легкими (Гончар, IV, 1960, 58).

4. Незначний, слабкий за ступенем вияву; ледь відчутний. Між гіллястими липами густіє темінь, і в ній кілька обмерзлих гіллячок колишуть тендітний кришталевий передзвін (Стельмах, І, 1962, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 72.

Тендітний, а, е. Нѣжный. Були тендітні при людях. Котл. Ен. III. 49.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 254.